бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Реферат: Правила поведінки на підприємстві

дефекту ізоляції і в установлені нормативні терміни. Нормування: найменше

припустиме значення опору ізоляції нормується правилами устрою

електроустановок: ‑для котушок, контакти, пускачі, силових щитів і

освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; ‑для повторних

ланцюгів не менше 1МОм. Постійний контроль ізоляції здійснюється спеціальними

приладами, що включаються в цеп разом з електроустановкою, автоматично

контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору ізоляції нижче

припустимого значення.

Огородження і неприступність струмоведучих частин. Застосовується з метою

виключення доторку зі струмоведучими частинами або наближення до них на

небезпечну відстань. Головні вимоги: механічна й електрична тривалість.

Техніка безпеки при користуванні електроприладами.

Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на

наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені

згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється працювати з

електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на

довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені. При

виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно викликати

електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які

ремонтні роботи самостійно.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від

швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно

якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо

відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до

звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому

до потерпілого.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його

стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно

викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно

забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття

лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але прослуховується пульс,

потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При відсутності дихання,

розширення зіниць і посиніння шкіри потрібно робити штучне дихання і непрямий

масаж серця.

Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато випадків,

коли штучне дихання і масаж серця повертали потерпілих до життя.

Правила поведінки на підприємстві при користуванні електроприладами.

1. Користуватися електроспоживачами, шнури живлення яких мають триполюсну

вилку з попереджуючим включенням заземляючого (зануляючого) проводу.

2. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, шнури живлення яких мають

пошкоджену ізоляцію.

3. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, які мають пошкодження або

ненадійно з’єднані з електрошнуром живлення, вилками, розетками та

подовжувачами.

4. Не вмикати електроспоживачі в розетки, які не мають захисних,

направляючих.

5. Не користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та

з’єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою.

6. Не застосовувати для опалення приміщень нестандартного(саморобного)

електронагрівального обладнання або ламп розжарювання.

7. При користуванні електроспоживачами, які мають окремий, самостійний

провід заземлення, перед включенням його в електромережу перевірити наявність

та надійність приєднаного проводу до відповідних клем.

8. По можливості, уникати доторкання руками до металевих частин

електроспоживачів, ввімкнених в електромережу.

9. Не торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі.

10. Самостійно не замінювати зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не

проводити ремонт електроспоживачів та електромережі.

11. При прибиранні пилу з електроспоживачів, обов’язково вимикати їх від

електромережі.

12. Не залишати без догляду працюючі електроспоживачі.

13. По закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі та

відєднати провід живлення від розетки електромережі. При цьому слід

пам’ятати, що від’єднуючи вилку електроспоживача від розетки, її слід тримати

за корпус, а не смикати за провід живлення, бо можна висмикнути один з

проводів і потрапити під дію електричного струму.

Дії працюючих при ураженні електричним струмом.

При ураженні електричним струмом слід негайно звільнити потерпілого від його

дії шляхом вимкнення електричного струму або відриванням його від джерела

струму тримаючись за одяг потерпілого, якщо він сухий, чи ставши на гумову

ковдру, суху дошку, картон, фанеру, брезент.

Якщо потерпілий опинився у стані непритомності, слід забезпечити йому приплив

свіжого повітря, розстібнути тісний одяг, дати нюхати нашатирний спирт,

обризкати водою, розтирати і розігрівати тіло.

Негайно викликати швидку медичну допомогу по телефону 03.

При рідкому та судорожному диханні потерпілого, слід робити йому штучне дихання.

Штучне дихання – це лікарський засіб, метою якого є відновлення природнього

дихання потерпілого. Засіб штучного дихання являє собою механічний, ритмічний

вплив на грудну клітину та дихальні м’язи потерпілого. При цьому створюється

газообмін у легенях і поступово може відновитися природне дихання.

Допомогу потерпілому повинні надавати дві особи:

- одна з них накладає долоню на нижню третину грудей і створює

поштовхи на груди з частотою приблизно 50-ти поштовхів на хвилину.

Стискання серця між грудьми та хребтом призводить до виштовхування

крові із серця в судини і сприяє відновленню кровотоку.

- друга, щільно притуливши свої губи до роту потерпілого, вдуває в

його легені повітря. При цьому грудна клітка розширюється і утворюється

пасивний вдих. Коли надаючий допомогу відсторонюється, грудна клітка

потерпілого спадає і в нього утворюється пасивний вдих. Надання допомоги

потерпілому продовжувати до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.

- При отриманні потерпілим опіків, потрібно, не торкаючись руками

обпечених мість, обережно накласти на пошкоджені місця стерильну пов’язку і

відвести потерпілого до медичного закладу.

8.Пожежна безпека.

Організація пожежної охорони

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до

матеріальної шкоди.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю

виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її

небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм

пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми,

отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри,

підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню,

обвалення будинків і споруд.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники,

начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована.

Воєнізована охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім

того на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються

добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і

пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців.При Міністерстві

внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на

місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

· Контроль за станом пожежної бепеки

· Розробляє і погоджує протипожежні норми і праила та контролює їх

виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства

· Проводить розслідування і облік пожеж

· Організовує протипожежну профілактику.

Протипожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів,

які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж,

локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння

пожежі.

Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві

є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла

пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Горіння – це процес окислення, який супроводжується інтенсивним виділенням

тепла і променевої енергії.

Горіння виникає коли є горюча речовина ,окислювач та джерело запалювання.

Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль,пероксид натрію,

азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .

Горіння може бути повним і неповним. Повне – при достатній або надлишковій

кількості окислювача і при такому горінні виділяються натоксичні речовини.

Неповне – відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному

горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні

речовини (чадний газ,водень).

При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість

поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші

і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.

Вибух – швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується

виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед

фронтом полум’я із швидкістю звуку 330 м/с.

Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин

та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-

вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура

спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі

запалення, умови теплового самозаймання та ін.

Спалимість – це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання – це

початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і

матеріали поділяються на три групи:

· Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від

джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До

них відносяться всі органічні речовини.

· Неспалимі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі,

від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це

неорганічні матеріали, метали та ін.

· Важкоспалимі – речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання,

але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі

та неспалимі складові.

Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона

виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання

виникає стійке горіння.

Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження)

температура речовини , при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні

спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів

недостатня для подальшого горіння.

Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини ,

тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з повітрям

вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху,

нижньою і верхньою межею поширення полум’я нижньою і верхньою межею поширення

полум’я.

Пожежо- і вибухо- небезпечний пил.

Залежно від поширення полум’я пил поділяють на вибухо- і пожежонебезпечний.

Пил, який складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у

зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної

межі поширення полум’я є вибухонебезпечним.

Пожежна профілактика електрообладнання.

Електрична енергія певних умовах легко переходить у теплову і це може

викликати пожежі і вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних

приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів

пов’язана з використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.

Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання,

струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання.

Окислювачем звичайно служить кисень. Але потужність і тривалість дії цих

джерел займання порівняно малі, тому горіння, як правило, не розвивається.

Виникнення пожежі в електронних пристроях можливо, якщо використовуються

спалимі і важкоспалимі матеріали і вироби.

Кабельні лінії електроживлення виконані з спалимого ізоляційного матеріалу,

тому є найбільш пожежонебезпечними елементами в конструкціях

електрообладнання.

Коротке замикання (КЗ).

КЗ виникають в результаті порушення ізоляції частин обладнання, що проводять

струм і зовнішніх механічних пошкоджень в електричних дротах, монтажних

дротах, обмотках двигунів і апаратів. Ізоляція елементів, що проводять струм

може пошкоджуватися при дії на неї високої температури або полум’я,

інфрачервоного випромінювання, переходу напруги з первинної обмотки силового

трансформатора на вторинну, при підвищених режимах навантаження (нагрів до

високих температур, і як наслідок при охолодженні конденсується вода) та інш.

Сила струму КЗ може бути від одиниць до сотень кілоампер. Струми КЗ

викликають термічну і електродинамічну дію і супроводжуються різким зниженням

напруги в електромережі. Струми КЗ можуть перегріти частини, що проводять

струм і розплавити дроти (температура до 20000°С).

Час проходження струму КЗ не перевищує декількох секунд або навіть долі

секунди і залежить від дії апаратів захисту (плаких запобіжників,

автоматичних виключателів, та інше). При проходженні струму КЗ, сила якого

перевищує допустимий струм, температура нагріву дроту різко підвищується і

може досягнути небезпечних значень.

Відомо, що два провідники, по яких проходить електричний струм, взаємодіють

один з одним. Напрям сили взаємодії визначається напрямом струму в

провідниках. При одинаковому напрямі струму електродинамічні сили притягують

провідники, при різних – відштовхують. При КЗ в мережі можуть виникати

струми, що в десятки і сотні раз перевищують номінальні, тому

електродинамічні сили стараються деформувати провідники і ізолюючі частини,

на яких вони кріпляться.

КЗ супроводжується різким зниженням напруги в електромережах. В результаті

виникає частковий або повний розлад електропостачання споживачів.

Профілактика КЗ передбачає наступні заходи:

· правильний вибір, монтаж і експлуатація електричних мереж,

електрообладнання

· правильний вибір конструкціїї електрообладнання, способу встановлення і

класу ізоляції (опір ізоляції згідно з ПУЕ 500кОм)

· електричний захист електричних мереж, електрообладнання (швидкодіючі

реле, автоматичні вимикачі, запобіжники).

Перевантаження.

При проходженні струму по провідниках виділяється тепло, яке нагріває їх до

температур при яких посилюються окислювальні процеси, на дротах утворюються

оксиди, які мають високий опір, збільшується опір контакту і, відповідно

кількість тепла, що виділяється. А це спричиняє старіння або руйнування

ізоляції. Наслідком цього може бути електричний пробій ізоляції і пошкодження

пристрою, а при наявності спалимої ізоляції і пожежо- і вибухонебезпечного

середовища –пожежа або вибух.Оскільки кожний провідник розрахований на певний

струм, то збільшення його може призвести до перевантаження.

Причиною перевантаження може бути неправильний розрахунок при проектуванні

мереж і схем (занижений переріз дротів, перевантаження радіоелементів,

додаткове включення пристроїв до джерел живлення на які вони не розраховані),

пониження напруги в мережі.

Профілактика пожеж від перевантажень:

· при проектуванні необхідно правильно вибирати переріз провідників мереж

і схем за допустимою густиною струму;

· в процесі експлуатації електричних мереж не можна включати додатково

електроприймачі, якщо мережа на це не розрахована;

· для захисту електрообладнання від струмів перевантаження найбільш

ефективні автоматичні і електронні схеми захисту, виключателі, теплові реле і

плавкі запобіжники.

Перехідні опори.

Причиною пожежі і аварій можуть бути великі перехідні опори, які виникають в

місцях з’єднань та розгалужень провідників, в контактах пристроїв, або на

клемах, якщо ці з’єднання зроблені неправильно або покрилися іржою.

При проходженні струму навантаження в такому контактному з’єднанні

виділяється деяка кількість тепла, пропорційна квадратному струму і опору

точок дійсного дотику. Вона може бути досить велика, що місця перехідних

опорів сильно нагріваються. Якщо контакти будуть торкатися спалимих

матеріалів, то ці матеріали можуть зайнятися, якщо ж є вибухонебезпечна суміш

газів виникне вибух.

Профілактика пожеж від перехідних опорів:

· для збільшення площі дійсного дотику контактів необхідно використовувати

пружні контакти або спеціальні стальні пружини;

· для відводу тепла від точок дотику і розсіювання його необхідно

виготовляти контакти певної маси і поверхні охолодження;

· всі контактні з’єднання повинні бути доступні для огляду.

Головним засобом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є

правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних

приміщеннях і виробництвах. Згідно ПУЕ, приміщення (цехи, дільниці та інш.)

поділяються на пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони.

Пожежонебезпечна зона – це простір, де можуть знаходитися спалимі речовини,

як при нормальному технологічному процесі, так і можливих його порушеннях.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися

вибухонебезпечні суміші.

Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовуються електрообладнання

закритого типу.

В вибухонебезпечних зонах і зовнішніх установках необхідно використовувати

вибухозахищене електрообладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76

«Електрообладнання вибухозахищене”.

Засоби та способи гасіння пожежі.

Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів

необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться

· охолодження зони горіння або горючих речовин

· розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами

· ізоляція реагуючих речовин від зони горіння

Хімічний спосіб припинення пожежі – це хімічне гальмування реакції горіння.

До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи

інший спосіб припинення горіння) відносяться:

· вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані)

· інертні гази (вуглекислий газ, азот)

· піни хімічні та повітряномеханічні

· порошкові суміші

· покривала з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному

конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежї, масштабів загорянь,

особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

· великою теплоємністю, високою термічною стійкістю (розкладається при

температурі вище 1700°С).

· значним збільшенням об’єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні

утворює більше 1700л пари).

· охолоджує зону горіння.

Воду застосовують у вигляді потужних струменів і як пару. Струменем води

збивають полум’я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді

спалимі речовини; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті сипучі речовини, а

також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо).

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’ємом до 500 м

3 невеликих загорянь на відкритих установках.

Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне

водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними

помпами, котрі забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше

10 м або рухомими пожежними помпами і мотопомпами, що забирають воду із

гідрантів. Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами,

які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля

виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається

прогумованим рукавом та пожежним стволом.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів встановлюються

автоматично діючі спринклерні або дренчерні установки. Спринклрна установка

водяної системи являє собою розгалужену мережу труб під стелею зі

спринклерними головками (розбризкувачами), які закриті легкоплавкими замками,

що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 °С. Установки

мають контрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в спринклерну мережу,

при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після

клапану.

Дренчерні установки обладнуються розбризкуючими головками, які постійно

відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при

спрацюванні пожежних давачів, які відкривають клапан групової дії.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон, інш.) особливо доцільно

застосовувати тоді, коли застосування води може викликати вибух або поширення

горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.

Вуглекислота виконує дві функції :охолоджуючу та ізолюючу.

Вуглекислота – газ без кольору і запаху. Він важче від повітря в 1.5 рази;

при 0°С і Р=36атм легко переходить у рідкий стан, тоді його називають

вугликислотою. З 1л рідкої вуглекислоти при t°=0° утворюється 506л газу.

Зберігаються в стальних балонах. Подача кислоти проводиться через раструби –

диффузори, внаслідок чого відбувається переохолодження кислоти, що виходить і

утворення вуглекислого снігу.

При використанні вуглекислоти необхідно врахувати токсичність її. При вдиханні

повітря, яке містить 10% СО2, і не має запаху наступає параліч

дихання і смерть.

Азот не має ні кольору ні запаху. Порівняно з СО2 в рідкий стан

переходить при дуже низькій температурі (-195.8°С).

Азот як засіб гасіння використовується по методу розбавлення спалимої речовини.

Вуглекислоту і азот застосовують в порівняно невеликих по об’єму

приміщеннях, головним чином при гасінні речовин, що горять полум’ям (рідини,

гази). Погано гасять речовини, здатні тліти.

Оскільки вуглекислота відновлюється лужноземельними металами, її не можна

застосовувати при гасінні цих металів.

Азот застосовують для заповнення вільних об’ємів в посудинах над ЛЗР з метою

запобігання вибухів у виробничих установках.

Піни для гасіння пожеж являють собою суміш газу з рідиною. Пухирці газу

можуть утворюватися всередині рідини в результаті хімічних процесів або

механічного змішування газу (повітря) з рідиною. Гасіння піною заключається в

тому, що пінне покриття є якби екраном, який запобігає дії тепла зони горіння

на поверхню речовини. Піна запобігає виходу рідини в зону горіння, виявляючи

ізолюючу дію. Піна виявляє і деяку охолоджуючу дію.

Хімічна піна утворюється в результаті такої реакції, при якій в рідкому

середовищі утворюється будь-який газ. При змішуванні порошка з водою

відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу. Цю піну застосовують для

гасіння нафтопродуктів.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води

і поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача ПО-1).

Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

Під кратністю розуміють відношення об’єму піни до об’єму рідини, з якої вона

одержана..

Стійкість – час від моменту утворення до повного розпаду.

Первинні засоби гасіння пожежі:

· внутрішні пожежні крани.

· відра, кошми, лопати, пісок

· вогнегасники

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається із зварного сталевого корпусу, який

містить лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Всередині встановлено

поліетиленовий посуд з сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. При

змішуванні кислотного і лужного розчинів утворюється піна. Цей вогнегасник

можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з

відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна

гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 складаються із сталевого балону з

запорним вентилем. Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 Мпа.

При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вона

розширюється і за рахунок цього її температура знижується до мінус 70 °С і

утворюється снігоподібна вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують для

гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не

можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також

фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та інш. – це поліетиленові

балончики, які містять фосфорноамонійні солі, карбонат натрію. Застосовуються

для гасіння магнію та його сплавів, лужних металів алюмінію, металоорганічних

сполук, а також тоді коли не можна гасити пожеж водою, піною або вуглекислим

газом.

. Література.

1. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовський А.Г., Безпека життєдіяльності. Л.,

1996 р.

2. Білявський Г.О., Подул М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології.-

М.,1990 р.

3. Павленко М.Г. Для нинішнього і майбутнього поколінь.-К., 1992 р.

4. Юдин А.М. Быт и экология.

5. Єлисєєв А.Г. Охорона праці, Київ, 1991 р.

6. Дубицкий А.Е., Меменов И.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф, Київ,

"Здоров'я", 1993 р.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, Київ, 1994 р.

8. Апанасенко Б.Г., Чепкий А.П. Швидка медична допомога, К., "Вища школа",

1992 р.

9. Рожинский Г.Б. Оказание доврачебной помощи, "Медицина", 1991 р.

10. Навчальний посібник з ЦО для населення Івано-Франківької області, "Знай

та умій". 1992 р.

11. Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з

питань охорони праці.

Страницы: 1, 2


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.