Державний фінансовий контроль в Україн

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про кра-діжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно передаються ними правоохоронним органам для опе-ративного прийняття рішень у відповідності з чинним законо-давством.

Контрольно-ревізійні відділення і групи в районах, містах і районах в містах виконують в основному такі ж функції.

З метою успішного здійснення своїх функцій Головне кон-трольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні відділення і групи в районах, містах і районах в містах наділені правом:

-- проводити ревізії і перевіряти в міністерствах, держав-них комітетах і інших органах державної виконавчої влади, дер-жавних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові і бухгалтерські документи, звіти, кошториси і інші до-кументи, що підтверджують надходження і витрачання коштів і матеріальних цінностей, здійснювати перевірку фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

-- вільно входити в склади, сховища, виробничі й інші при-міщення з метою їх обстеження і з'ясування питань, пов'яза-них з ревізією чи перевіркою. Призупиняти на розрахункових та інших рахунках в банках та інших фінансово-кредитних ус-тановах операції у випадках, коли керівництво об'єкта ревізії чи перевірки перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

-- залучати на договірних началах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів буді-вельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших пере-вірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на такі цілі коштів;

-- вимагати від керівників об'єктів ревізії чи перевірки про-ведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, а в необхідних ви-падках опечатувати каси і касові приміщення, склади, архіви, а при виявленні підробок, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до завершення ревізії чи перевірки, скла-даючи при цьому акт вилучення і копії чи реєстри вилучених документів;

-- одержувати від Національного банку України і його ус-танов, комерційних банків і інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції і залишки коштів на рахунок об'єктів ревізії та перевірок, а від інших підприємств та організацій, в тому числі недержавної форми власності -- довідки і копії документів про операції і роз-рахунки з об'єктами, що ревізуються або перевіряються;

-- одержувати від службовців і матеріально відповідальних осіб об'єктів ревізій та перевірок письмові пояснення з питань, Що виникають в ході ревізій і перевірок;

-- пред'являти посадовим особам і іншим службовцям об'єктів ревізій та перевірок вимоги про усунення виявлених порушень законодавства з питань зберігання і використання державної власності і фінансів, перераховувати до бюджету виявлені ревізіями чи перевірками приховані або занижені ва-лютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про призупинення бюджетного фінансування і креди-тування у випадках, коли одержані підприємством, установою чи організацією кошти і позики використовуються з порушен-ням чинного законодавства;

-- вилучати в дохід держави кошти, одержані міністерства-ми, відомствами, державними комітетами і фондами, підприє-мствами, установами і організаціями за незаконними угодами, без передбачених законом підстав і з порушенням чинного за-конодавства;

-- у випадках, передбачених законодавством, накладати на керівників та інших службовців підприємств, установ і органі-зацій адміністративні стягнення;

-- застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про держав-ну податкову службу в Україні».

Державна контрольно-ревізійна служба в ході виконання покладених на неї функцій взаємодіє з центральними органа-ми державної виконавчої влади і правоохоронними органами України, органами Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самовряду-вання, а також з відповідними органами інших держав.

Службовці Державної контрольно-ревізійної служби Украї-ни є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги обов'язкові для виконання службовцями об'єктів ревізій та перевірок.

Рішення Головного управління Контрольно-ревізійної служ-би України у питаннях його статутної діяльності, прийняті в рамках його компетенції, обов'язкові для виконання централь-ними і місцевими органами державної виконавчої влади та орга-нами місцевого самоврядування, а також підприємствами, ус-тановами і організаціями незалежно від форм їх власності.

До спеціальних органів державного фінансового контролю належить також Державна пробірна палата України та підпо-рядковані їй державні міжобласні інспекції, а також постійні контролери на підприємствах по виробництву дорогоцінних металів і обробці алмазів. Їх завданням є здійснення контролю за випробуванням, виробництвом, використанням, оборотом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виконання операцій із цими цінностями. Пробірному нагляду підлягають всі суб'єкти підприємництва, незалежно від форм власності, а також громадяни-підприємці, що здійсню-ють вищезазначені види діяльності.

Органи державного пробірного нагляду здійснюють випро-бування, контрольний аналіз та клеймування ювелірних і інших побутових виробів з дорогоцінних металів, як вироблених в Україні, так і ввезених з-за кордону для продажі; роблять арбіт-ражний контрольний аналіз для визначення вмісту дорогоцін-них металів, реєструють підприємства, установи і організації, а також громадян-підприємців, що здійснюють операції з до-рогоцшним камінням, виконують інші функції.

Службовці органів державного пробірного нагляду наділені правом проводити ревізії і перевірки на відповідних об'єктах, вимагати необхідні документи і матеріали, брати пояснення, проводити огляд приміщень, вилучати необхідні матеріали, ро-бити приписи для усунення порушень, розглядати справи про адміністративні правопорушення. Вони зобов'язані передавати матеріали про правопорушення, що мають ознаки злочинів, правоохоронним органам.

Начальник Державної пробірної палати і начальники дер-жавних міжобласних інспекцій мають право накладати на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, штрафи. Поста-нова про накладення ними штрафу передається в державну податкову інспекцію, яка стягує штраф в безспірному порядку у випадку відмови порушника виконати припис добровільно.

Значно поліпшити роботу органів та окремих службовців Державної пробірної палати України допомогло прийняття За-кону України «Про визначення розміру збитків, завданих під-приємству, установі, організації крадіжкою, знищенням (псу-ванням), недостачею чи втратою дорогоцінних металів, доро-гоцінного каміння і валютних цінностей» від 6 червня 1995 року. В цьому законі дано уточнений з врахуванням новітньої прак-тики перелік можливої шкоди підприємствам, установам і орга-нізаціям відповідних видів діяльності робітниками, що викону-ють операції з дорогоцінностями і валютними цінностями; сфор-мульовані критерії розмірів шкоди, методика її визначення; передбачені міри правової відповідальності.

В порівнянні з попередніми нормами права, що були чин-ними в цій сфері, новий закон значно пом'якшив кримінальну та різко посилив матеріальну, адміністративну і дисциплінарну відповідальність осіб, винних в правопорушеннях. Закон перед бачив як один з видів стягнення з винуватих осіб збільшен-ня відрахувань за їх рахунок в Державний бюджет України.

Специфічний фінансовий контроль здійснюється також Українською державною страховою комерційною компанією, що є правонаступником Головного управління державного стра-хування України і його органів на місцях. Правління Укрдержстраху, Кримська автономна республіканська дирекція, обласні, Київська і Севастопольська міські дирекції, міські і районні відділення і філії забезпечують дотримання вимог норматив-них актів України про страхування, розвиток страхових послуг, захист прав та інтересів учасників страхових відносин. Важли-ве місце в їх функціях займає попередній контроль, що здійснюється ними в процесі видачі ліцензій на страхову діяльність. За результатами поточного і наступного фінансово-го контролю вони вправі призупинити, обмежити чинність ліцензії чи відкликати її, здійснюють облік і контроль страхо-вих, інвестиційних і комерційних операцій, що проводяться ними. Наприклад, вони перевіряють, чи правильно і своєчасно перераховуються на рахунки установ Укрдержстраху суми зборів з обов'язкового страхування пасажирів, здійснюють інші опе-рації. Декретом Кабінету Міністрів про страхування від 10 травня 1993 року страхування передано недержавним страхувальним товариствам різних видів.

Важливе місце в системі органів державного фінансового контролю займає Національний банк України. Насамперед НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв по всій території України. Цей нагляд спрямований на забезпечення стабільності банківської систе-ми, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається по-вноваженнями, встановленими НБЦУ Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Система нагляду НБУ спрямована на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків. До зовнішніх ризиків відно-ситься ризик ліквідності (нездатність банку забезпечити безпе-ребійну оплату своїх зобов'язань перед клієнтами); валютний ризик (збитки від несприятливої зміни валютного курсу в умо-вах наявності відкритої валютної позиції); ризик облікового про-цента (збитки від зміни кредитної ставки, що встановлюєтсья по кредитах НБУ за умови фіксованої кредитної ставки по на-даних кредитах); ризик по цінних паперах (збитки від зміни кур-су цінних паперів, що перебувають в портфелі банку).

В практиці роботи НБУ по нагляду основна увага приділяєть-ся зниженню ризику ліквідності. Валютний ризик незначний у зв'язку з обмеженням можливостей здійснення комерційними банками валютних операцій за власний рахунок. Також порівня-но невеликий ризик по цінних паперах зумовлений поки що недостатнім розвитком фінансового ринку в Україні, а низь-кий рівень ризику облікової ставки -- її встановленням НБУ на рівні, значно нижчому від рівня інфляції.

До внутрішніх ризиків відносяться «комерційні ризики», по-в'язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників, виконавська дисципліна, якість аудиту і т.д.), а також «операційно-технічні ризики», що забезпечують внутрі-шню роботу банку: системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально-технічних засобів і засобів зв'язку і т.д.

На пониження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування, аудиторські перевірки, інспек-тування діяльності комерційного банку співробітниками НБУ.

Функцію нагляду здійснює Департамент банківського на-гляду НБУ. Операції з нагляду виконують регіональні управлі-ння НБУ у відповідності з доведеною їм програмою, а також окремими завданнями Департаменту банківського нагляду.

Комерційні банки зобов'язані щомісячно надавати НБУ наступну звітну інформацію: баланс з додатком розрахунку еко-номічних нормативів; звіт про кредитний портфель; звіт про портфель цінних паперів; звіт про валюту і валютні позиції;

звіт про ризик процентної ставки; звіт про надання і погашен-ня родичами і близькими кредитів банку.

Комерційний банк зобов'язаний також не пізніше п'яти днів після оформлення висновків місячної чи річної перевірки по-дати НБУ звіт про роботу зовнішнього аудиту, а на наступний день після оформлення відповідного кредитного договору -- звіт про «великі» кредити. Департамент банківського нагляду також вправі вимагати від комерційного банку надання будь-якої іншої інформації, необхідної для виконання його обов'язків, навіть якщо вона віднесена до банківської, службової або ко-мерційної таємниці. Проте ця остання інформація не може бути оголошена без згоди комерційного банку.

Робота у сфері банківського нагляду диференційована по трьох основних напрямках: загальний нагляд, інтенсивний на-гляд і нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на банки, що працюють ста-більно, фінансове благонадійні та дотримуються економічних нормативів, норм чинного законодавства і вказівок НБУ, ма-ють добру ділову репутацію. Його здійснюють обласні установи Національного банку України.

Зміст загального нагляду полягає в контролі за дотриман-ням економічних нормативів та перевірках інших звітів, що подаються банками. Інформація про виявлені порушення по-дається Правлінню для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд поширюється на банки, які періодично порушують економічні нормативи, а також чинять інші незначні порушення і не характеризуються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується по відношенню до банків, які систематично (два і більше разів у квартал) порушу-ють економічні нормативи та допускають інші грубі порушен-ня чи мають незадовільний фінансовий стан.

За статистикою Національного банку України, протягом останнього року кожен третій комерційний банк мав серйозні фінансові ускладнення і працював в режимі інтенсивного на-гляду з боку НБУ, 21 банк було реорганізовано, 12 -- збанкру-тували і ще 17 перебували у стадії закриття. До 77 комерційних банків України застосовувались санкції, «режим фінансового оздоровлення» був застосований до 13 банків^. Внаслідок такої ситуації в комерційних банках Національним банком України підготовлено цілий ряд нових нормативних актів про створен-ня страхових і ризикових фондів, що дозволить зміцнити пла-тоспроможність комерційних банків України.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду і нагляду високого ступеня, Департамент банківського нагляду НБУ здійснює інспектування банків, їх відділень, філій, пред-ставництв, спрямоване на з'ясування причин порушень і не-доліків в роботі банку. Інспектори НБУ перевіряють законність операцій, що здійснюються, діяльність внутршінього і зовніш-нього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих і інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини вияв-лених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його мож-ливості і шляхи виходу із складної ситуації. Вимоги НБУ обо-в'язкові для виконання.

На основі одержаної інформації про порушення в діяль-ності комерційних банків Національний банк України органі-зовує наради з керівництвом банків, на яких виявляються при-чини недоліків та виробляються заходи по їх усуненню. Про зміст заходів і строки їх реалізації керівництво банку інфор-мується письмово.

Відповідний комерційний банк зобов'язаний у двохтижневий термін інформувати НБУ про вжиті заходи по реалізації одержаних приписів. При неприйнятті ним дієвих заходів Де-партамент банківського нагляду направляє відповідну інфор-мацію голові ради банку. Якщо після цього становище комер-ційного банку не поліпшується. Національним банком Украї-ни застосовуються санкції у відповідності із Законом України «Про банки і банківську діяльність», які передбачають: здійснен-ня заходів фінансового оздоровлення; призначення тимчасової адміністрації по управлінню банком та період фінансового оз-доровлення; стягнення грошового штрафу в розмірі доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій комерційного банку; підвищення норм обов'язкових резервів; виключення комер-ційного банку з Державної книги реєстрації банків.

Тимчасову адміністрацію призначають при невиконанні приписів Національного банку, наданні недобросовісної інфор-мації чи ненаданні передбаченої звітності, збитковій діяльності, виникненні інших загроз інтересам вкладників і кредиторів комерційного банку, протидії антимонопольним заходам з боку керівництва комерційного банку. Тимчасовий адміністратор призначається Правлінням НБУ. Він виконує обов'язки протя-гом визначеного строку у відповідності із затвердженою про-грамою в межах наданих йому повноважень і може здійснюва-ти як постійний нагляд, так і безпосереднє управління поточ-ними справами банку, не підмінюючи при цьому виконавчі органи комерційного банку.

Тимчасовий адміністратор наділений правом перевіряти канцелярську, касову, бухгалтерську, звітну та договірну доку-ментацію, матеріали правління, оціночної і ревізійної комісій банку. Він може бути присутнім на загальних зборах акціонерів

банку, засіданнях правління, оціночної і ревізійної комісій. В присутності членів правління адміністратор може перевіряти касу, зберігання інших цінностей банку.

Тимчасовий адміністратор зобов'язаний інформувати Де-партамент банківського нагляду і правління комерційного бан-ку, про дії, що суперечать статуту банку, чинному законодав-ству, рішенням Правління НБУ. Він також сповіщає про свою незгоду з діями посадових осіб банку по наданню позик, оцінці застави, що є забезпеченням кредиту. Але найголовнішим в його діяльності є пошук законних неконфліктних заходів, спря-мованих на усунення порушень в діяльності комерційного бан-ку та поліпшення його фінансового стану.

До обов'язків адміністратора належить забезпечення належ-ної реалізації правовідносин, що стосуються зобов'язань бан-ку. Зокрема, він повинен:

-- здійснювати контроль за тим, щоб загальна сума гарантій та поручительств відносно третіх осіб не перевищувала розмі-ру, визначеного статутом комерційного банку чи встановлено-го Національним банком України;

-- перевіряти умови надання позик з метою попередження можливих порушень встановлених показників ліквідності, без-ресурсного надання кредитів та надання непередбачених пільг при кредитуванні, дотримання інших норм і традицій банків-ської практики;

-- брати участь в оцінці майна, що приймається в заставу, перевіряти дотримання інших умов забезпечення кредиту;

-- здійснювати контроль за прийняттям передбачених за-конодавством заходів по стягненню простроченої заборгова-ності, поверненням стягнення на майно клієнтів-боржників та ін.

Повноваження тимчасового адміністратора припиняються по закінченню строку, встановленого НБУ, при достроковому поліпшенні фінансового становища банку, а також у випадку прийняття арбітражним судом до розгляду справи про припи-нення діяльності комерційного банку.

Національний банк України здійснює також контроль за дотриманням законодавства про валютне регулювання касових операцій комерційними банками.

Комерційні банки не мають контрольних повноважень по відношенню до своєї клієнтури в адміністративному порядку, їм лише доручається на основі нормативних актів контролюва-ти дотримання підприємствами, установами і організаціями порядку ведення касових операцій і дотримання валютного за-конодавства. Порушення цих правил тягне за собою застосу-вання фінансових санкцій у вигляді штрафів, що перерахову-ються до бюджету, у розмірі перевищення нормативів розра-хункових операцій або наявності понадлімітного залишку готівки в касі. У всіх інших випадках комерційні банки здійснюють фінансовий контроль на цивільно-правовій основі як сторона в договорі.

Окремі міністерства і відомства України здійснюють поза-відомчий державний фінансовий контроль. Так, Міністерство зв'язку України контролює дотримання правил поштових пе-реказів і пересилки валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює конт-роль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Має місце і відомчий фінансовий контроль. Це контроль міністерств, інших органів державного управління за діяльні-стю підвідомчих підприємств, установ, організацій. Його здійснюють функціонально самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (управління, відділи, групи) міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів. Робота контрольно-ревізійних підрозділів перебуває під пост-ійним наглядом Міністерства фінансів України. Не рідше од-ного разу на рік міністерства та відомства інформують про стан контрольно-ревізійної роботи Кабінет Міністрів України.

Основними завданнями відомчого контролю є: контроль за виконанням державних завдань, економічним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, зберіганням державної влас-ності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, ста-ном контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписками, безгосподарністю, марнотратством та надмірностями.

Основними формами відомчого фінансового контролю є ревізії і перевірки. Ревізії і перевірки фінансово-господарської діяльності призначаються в кожному окремому випадку керів-ником відповідного органу. Вони здійснюються в комерційних організаціях один раз на рік, в інших організаціях та установах -- один раз у два роки. При проведенні ревізій ревізори зобо-в'язані спиратися на трудові колективи, брати участь у вироб-ленні пропозицій по усуненню виявлених порушень.

2. Правові основи державного фінонсового контролю

Правові основи державногофінансового контролю регулюються в першу чергу Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. N 2939-XII

Цей закон визначає статус контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5