Економічна оцінка кредитного процесу

Принцип строковості означає, що позичка має бути по-вернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі порушення прин-ципу строковості банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги. Строк кредиту -- це період користування позичкою. Він розраховується з моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого пога-шення.

Принцип платності означає, що кредит має бути повер-нений позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток -- плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одер-жаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кре-дит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт. За-кономірність переходу до кредитування господарського суб'єк-та, про що йшлося вище, не можна абсолютизувати. Банк обов'язково повинен розрізняти об'єкти кредитування, насам-перед ті з них, які пов'язані або з капітальними вкладеннями, або з основною виробничою діяльністю.

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактери-зувати кредитні операції комерційних банків.

За строками користування банківські кредити поділя-ють на:

-- короткострокові (до 1 року);

-- середньострокові (до 3 років);

-- довгострокові (понад 3 роки).

Кожному з цих видів банківського кредиту притаманні конкретні ознаки, організаційні способи надання позик та їх погашення.

Короткострокові кредити надаються банками позичальни-кам на цілі поточної господарської діяльності у разі виник-нення у них тимчасових фінансових труднощів у зв'язку із витратами, які не забезпечені надходженнями коштів у відпо-відному періоді.

Середньострокові кредити надаються на оплату обладнан-ня, на поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити надаються банками позичальникам для формування основних фондів. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модерні-зацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та інше.

У західній банківській практиці виділяють позики до за-питання (онкольний кредит), що повертаються позичальни-ками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотка за онкольним кредитом нижчі, ніж за строковими позичками. Онкольний кредит розглядається як різновид короткострокового кредиту.

За забезпеченням виділяють такі види банківського кре-диту:

-- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цін-ними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

-- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

-- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво стра-хової організації);

-- незабезпечені (бланкові кредити).

Банківський кредит під заставу цінних паперів називаєть-ся ломбардним кредитом.

За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

В умовах наявності кризової ситуації в національній еко-номіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризи-ком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків.

У ринковій економіці в умовах економічної невизначеності будь-якій позиції властивий певний ризик несплати відсотків чи неповернення внаслідок непередбачених обставин. У стра-тегічному плані для комерційних банків важливо нарощу-вати обсяги кредитних операцій, в тому числі й за рахунок тих позик, яким притаманний підвищений ризик. Адже саме для таких кредитів характерна більша доходність у порів-нянні з мало ризикованими.

Відповідно до Положення НБУ "Про порядок формуван-ня і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків" банківські позики поділяють на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Стандартні позики характеризуються мінімальним сту-пенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансо-вого стану позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків. Субстандартні позики -- це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику -- 20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викли-кає серйозні побоювання.

Сумнівними є кредити, повернення яких викликає сумнів у банку. Для сумнівних позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Пролонгація означає продовження терміну погашен-ня позики після настання договірних строків погашення че-рез фінансову неспроможність позичальника. Прострочени-ми є позики, не повернені банкові у встановлений строк. У разі прострочення терміну повернення позики банк може відповідно до чинного законодавства використати своє застав-не право, тобто спрямувати виручку від реалізації заставного майна безпосередньо на погашення позички.

Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активу не має сенсу (ступінь ризику -- 100%). Безнадійні позики спи-суються у встановленому порядку. В банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії проблемних кредитів.

За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:

-- у разовому порядку;

-- відповідно до відкритої кредитної лінії;

-- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою).

У сучасних умовах комерційні банки пропонують клієнтам різноманітні схеми кредитування (надання позик).

У світовій банківській практиці найпоширенішими схе-мами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автома-тично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овер-драфт.

Кредитна лінія -- це оформлена договором згода банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини -- ліміту кредитування. Кредитна лінія -- це перспективний вид банківської позики. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Позики надаються в межах поперед-ньо встановленого ліміту кредитування. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб клієнта, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен пе-ревищувати встановленого ліміту.

Револьверний кредит -- це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Револьверний кре-дит це багаторазово поновлюваний кредит. Постійне віднов-лення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта -- характерна особливість револьверного кредиту. Протягом періоду дії револьверного кредиту клієнт неодноразово по-зичає і повертає борг. Револьверний кредит часто-густо на-дається на умовах бланкової позики.

До категорії револьверних кредитів, як правило, включа-ються позики, що надаються фізичним особам за кредитни-ми картками.

Класичним методом надання позик в умовах ринкової економіки вважається контокорентний кредит. Цей вид банківського кредиту надається клієнтам, що мають у дано-му банку поточний рахунок. Контокорентний кредит органіч-но поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуговування клієнта на основі відкриття єдиного активно-пасивного кон-токорентного рахунка. Банк бере на себе всі операції клієнта за поточними вимогами та зобов'язаннями.

Обсяг і строки контокорентного кредиту визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановле-ного в кредитному договорі ліміту. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально залеж-но від його фінансового стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі конто-корентного кредиту може оперативно без узгодження з бан-ком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

Овердрафт (англ, overdraft -- перевищення кредиту) є специфічним різновидом контокорентного кредиту; це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При овердрафт! банк у межах узгодженого ліміту проводить пла-тежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичаль-ника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його забор-гованості перед банком. Із від'ємного залишку на рахунку банк стягує відсоток, як за звичайний кредит. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються особливо надійні клієнти банку. Овердрафт, як правило, використовуєть-ся в сучасній західній банківській практиці для кредитування приватних осіб на поточні потреби.

У вітчизняних банках майже абсолютно переважають од-норазові кредити, які надаються з простих позичкових ра-хунків для обслуговування конкретних комерційних опе-рацій.

За методами погашення банківські кредити поділяють-ся на такі, що погашаються:

-- водночас;

-- у розстрочку;

-- достроково (за вимогою кредитора або за заявою пози-чальника);

-- з регресією платежів;

-- після закінчення обумовленого періоду (місяця, квар-талу).

Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по за-кінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як пра-вило, рівними частинами. У цьому випадку погашення пози-ки не є таким обтяжливим для позичальника, як при пога-шенні водночас.

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

-- двосторонній (комерційний банк -- позичальник);

-- консорціумний;

-- "дзеркальний";

-- багатосторонній (паралельний).

Банківський консорціум -- тимчасове добровільне об'єд-нання комерційних банків для розв'язання конкретних гос-подарських завдань. Банки -- учасники консорціуму збері-гають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній ва-люті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимально-го розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредиту-вання зовнішньоекономічної діяльності.

Кредитна діяльність комерційних банків невіддільна від операцій на ринку міжбанківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати бан-ківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк роз-міщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важли-вою складовою ринку кредитних ресурсів.

Надання й отримання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами НБУ, статутами комерційних банків і кредитними договорами. Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, які мають передба-чати права та зобов'язання сторін, з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку комер-ційних банків України.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

-- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відпо-відному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;

-- кредити овернайт (overnight), які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків по-точного дня;

-- кошти, які надані (отримані) іншим банкам за опера-ціями РЕПО. Ці операції пов'язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції РЕПО збігаєть-ся із строком погашення цінних паперів.

З метою отримання міжбанківського кредиту банк-пози-чальник подає банку-кредитору, як правило, такі документи: заяву; установчий договір; копію статуту, завірену нотаріаль-но; копію ліцензії на проведення банківських операцій, завіре-ну нотаріально; картку із зразками підписів і відбитком гер-бової печатки, також завірену нотаріально; баланс на поточну звітну дату; розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату; показники діяльності комерційного банку; фор-му забезпечення і строкове зобов'язання. Основним джере-лом інформації для визначення кредитоспроможності пози-чальника стосовно міжбанківських кредитів є баланс банку. Договір міжбанківського кредиту має включати такі ос-новні положення: 1) предмет договору -- надання кредиту в певній сумі з певним строком погашення; 2) права і зобов'я-зання банку-кредитора і банку-позичальника; 3) відповідаль-ність сторін; 4) порядок вирішення спорів; 5) умови зміни договору; 6) особливі умови; 7) строк дії договору.

Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу та купівлі ресурсів на міжбанківському ринку можливе лише за умов точного володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки п зміни.

2.3 Сутність особливості економічна роль державного кредиту

Особливе місце серед форм кредиту в ринковій економіці, безумовно, посідає державний кредит. Ця форма кредитуван-ня безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і всіма сферами економіки.

Державні позики є одним із найважливіших джерел по-криття дефіциту державного бюджету. Досягнення фінансо-вої стабілізації передбачає покриття державного дефіциту за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запо-зичень.

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику вико-ристовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджет-ного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

Структура державного кредиту утворюється з різних взає-мозв'язаних компонентів і видів.

Залежно від статусу позичальника розрізняють централі-зований і децентралізований державний кредит. У першо-му випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), у другому -- місцевими органами влади. Місцеві позики є важливою складовою фінансів регіо-нального самоврядування. Вони дозволяють мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку кон-кретних регіонів. Децентралізований державний кредит і міс-цеві позики в перспективі можуть стати в Україні важливим фінансовим інструментом розвитку народного господарства.

Залежно від місця розміщення державного кредиту роз-різняють внутрішні державні позики (розміщуються в даній державі в національній валюті) і зовнішні позики (розміщу-ються за кордоном в іноземній валюті). Однак у процесі роз-міщення внутрішніх державних позик можуть брати актив-ну участь й нерезиденти. Лібералізація порядку інвестуван-ня коштів нерезидентів на ринок державних цінних паперів розширює його фінансові можливості.

Держава може брати позики в міжнародних кредитних установах та банках інших країн.

Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов'язань виділяють: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року), середньострокові позики (як правило, від 1 до .5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років).

За видами доходності державні позики поділяють на:

-- відсоткові позики: власники державних цінних па-перів отримують доход з розрахунку певних, як правило, фіксо-ваних, відсотків річних;

-- безвідсоткові (дисконтні) позики: державні цінні папери реалізуються за ціною нижчої їх номінальної вартості; різниця між ціною придбання та номінальною вартістю об-лігації, що відшкодовується власникові під час погашення, становить доход з цінних паперів; в Україні безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішньої державної позики випус-каються, починаючи з 1996 р.

-- виграшні позики: державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків; власники отримують доход за умови включення даного номера облігації у виграш-ний тираж погашення.

Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування посідають державні лотереї -- розіграш дер-жавою грошових сум чи речей за допомогою платних білетів. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж нумерованих лотерейних білетів, коли лише частина зібраних коштів розігрується у вигляді виграшів. Держава отримує при цьому доход, який дорівнює різниці між коштами, які надходять внаслідок ви-пуску та реалізації лотерейних білетів, і коштами, які вико-ристані на виплату виграшів (враховується й фінансування витрат організацій, які проводять лотереї).

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери -- це державні зобов'язання, що випускаються в докумен-тарній або електронній формах центральним урядом, місце-вими органами влади і окремими державними підприємства-ми з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є об-лігації державних позик. Облігація (від лат. obligatio -- зобов'язання) -- це цінний папір, який, по-перше, засвідчує вне-сення її власником певних грошових коштів на її придбан-ня (в даному випадку -- на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати пов-ну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.

Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх держав-них і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних елек-тронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.

Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки.

Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські.

Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави -- це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власни-ком грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими папе-рами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов'язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти).

Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщують-ся на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов'язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску.

Рух державних цінних паперів, сукупність актів їх купівлі-продажу формують відповідний сегмент національного фон-дового ринку. Поки державні цінні папери знаходяться в обігу, вони можуть бути в будь-який момент продані й куплені. Як наслідок -- формується вторинний ринок цінних паперів держави.

Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаваючи державні цінні папери, бан-ки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.

2.4 Сутність особливості економічна роль споживчого кредиту

Кредитні відносини опосередковують функціонування і розвиток як виробництва та обміну, так і сфери кінцевого споживання. В цій сфері виникає специфічна форма кредиту -- споживчий кредит, призначений для задоволення спожив-чих потреб фізичних осіб і сімей (домогосподарств). Розвинутість споживчого кредиту характеризує рівень життя на-селення. Розширення масштабів кредитування сфери кінце-вого споживання сприяє формуванню цивілізованих відносин

на споживчому ринку країни.

Споживчий кредит -- це кредит, який надається фізич-ним особам на придбання споживчих товарів тривалого ко-ристування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту -- кредитування кінцево-го споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню спо-живати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підви-щення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспромож-ний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7