Управління кредитними ризиками в комерційних банках

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.

При класифікації операцій за врахованими векселями враховується тільки строк погашення боржником заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений векселем, ще не настав;

"сумнівна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше ніж 30 днів;

"безнадійна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.

Відповідно здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:

Таблиця 1.1

Класифікація кредитного портфеля

До категорій "стандартних" та "під контролем" кредитних операцій не можуть відноситися пільгові кредити. Пільговими кредитами вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику.

При визначенні розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний).

Вексель, отриманий на погашення кредиту, зараховується до портфеля цінних паперів (на продаж чи на інвестиції) на підставі рішення повноважного органу банку про погашення кредитної заборгованості векселем (підтвердженого відповідною випискою із протоколу засідання цього органу) та додаткової угоди з позичальником про заміну кредитної заборгованості вексельним зобов'язанням.

При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання (у т. ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;

"сумнівна" - заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками (у т. ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);

"безнадійна" - заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т. ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем). Якщо за наданими гарантіями і поруками за оцінкою фінансового стану позичальника віднесено до класу "Б" і нижче, то категорія операції визначається відповідно до класу позичальника.

Якщо на час виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась або забезпечення не є першокласним.

1.3 Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

- Кабінету Міністрів України;

- банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас" 11;

- урядів країн категорії "А";

- міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);

- забезпечені гарантії банків України.

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

- майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

- майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- державні цінні папери;

- недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

- зареєстроване нерухоме майно;

- рухоме майно;

- інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами.

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.

При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника, враховується вартість застави в розмірі 100 % за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

Для розрахунку резерву суму заборгованості, що обліковується за рахунком гарантійних депозитів та грошового покриття в інших банках, слід зменшувати на суму покриття за відповідним акредитивом, що обліковується за рахунком "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності, за умови, що заявник акредитива бере на себе ризики, пов'язані з вибором банків, які беруть участь у розрахунках за акредитивом, та гарантійні депозити відповідають за строками і сумами відповідному акредитиву і обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків - учасників банківського консорціуму. За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави. Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Таблиця 1.2

Категорія кредитної операції і коефіцієнт резервування

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fіtch ІBCA, Moody's, Standard & Poors тощо).

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни .

Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування.

Таблиця 1.3

Поділ банків за групами відповідно до рейтингу країни

Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1 - 2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3 - 8 - "нестандартними".

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами N 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", N 604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", N 601 "Звіт про списану безнадійну заборгованість", подається: філіями - головному банку і територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням філії, а головним банком - територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням головного банку щомісяця в порядку, установленому Національним банком щодо подання статистичної звітності.

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою. Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.

Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником (контрагентом) в обов'язковому порядку мають містити:

- назву клієнта, його місцезнаходження (місцепроживання);

- номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

- письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

- кредитну угоду та зміни до неї;

- угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

- дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

- початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);

- відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

- фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

- інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (контрагента), встановлені цим Положенням та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);

- документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

- дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

- інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

- залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;

- вид та суму забезпечення за угодою;

- документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;

- суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;

- клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;

- категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;

- розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;

- інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).

На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів.

Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.

У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування.

1.4 Техніко-економічна характеристика АКБ “Укрсоцбанк”

АКБ "Укрсоцбанк" заснований 31.10.1990 як відкрите акціонерне товариство на базі Української республіканської контори “Житлосоцбанк” та зареєстрований в Держбанку колишнього СРСР.

27.09.1991 - перереєстрований Статут АКБ “Укрсоцбанк” в Національному банку України за номером 3 та отримана ліцензія №5 Національного банку України на право здійснення банківських операцій.

17.11.1992 - “Укрсоцбанк” став членом Української Міжбанківської Валютної біржі.

03.06.1992 - “Укрсоцбанк” прийнятий до членів Асоціації українських банків.

28.01.1992 - ліцензія міністерства Фінансів України №5 надає право АКБ “Укрсоцбанк” здійснювати діяльність по випуску та обігу цінних паперів.

6.09.1993 - АКБ “Укрсоцбанк” прийнятий до членів Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (S.W.I.F.T.)

31.01.1995 - підписано контракт з компанією “Reuters” на впровадження системи Reuters - Dealing.

1996 - член Ліги Великих банків України та Асоціації Українських банків.

1997 - Банк отримав статус асоційованого члена “ VISA INTERNATIONAL”

1.10.1997 - підписана угода про співробітництво з компанією Western Union.

Лютий 1999 - АКБ “Укрсоцбанк” став членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Травень 1999 - отримав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів

Жовтень 1999 - 2001 - є учасником проекту “Підтримка реструктуризації трьох великих комерційних банків” у рамках програми Tacis.

Грудень 1999 - одержав ліцензію НБУ на здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку країни.

2000 - АКБ “Укрсоцбанк” став афілійованим членом МПС Europay Int..

2001 - підвищений статус Банку до Принципового члена VISA International.

2008 - АКБ “Укрсоцбанк” присуджено нагороду “Банк року 2008” в Україні, яка надається найавторитетнішим банківським журналом “The Banker” (The Financial Times group).

Основні показники діяльності АКБ “Укрсоцбанк” приведено в додатку А.

Клієнтська база і її розвиток в 2008 році (додаток Б). Головною та найдорожчою цінністю Банк вважає власних клієнтів. Ключовим фактором свого успіху в досягненні стратегічних цілей для Банку є якісна система взаємовідносин з клієнтами, розробка та реалізація ефективних кредитної, тарифної політик, забезпечення надання як корпоративному клієнту так і клієнту - фізичній особі пакету сучасних банківських послуг високої якості. В 2008 році Банк приділяв особливу увагу розширенню кола своїх клієнтів та зміцненню відносин з наявними клієнтами, підвищенню якості обслуговування та розширенню спектру послуг, що надаються. На протязі 2008 року Банк продовжував нарощувати клієнтську базу - кількість клієнтів станом на 01.01.2009 р. сягнула позначки 314 тис. ( на 1.01.2008 кількість клієнтів становила 271 тис.) Економічна стабільність, зменшення проценту інфляції, підвищення рівня грошових доходів населення, активна діяльність Банку на ринку послуг фізичним особам та довіра до нього як до надійної фінансової установи були основними чинниками, що сприяли збільшенню клієнтської бази Банку перш за все за рахунок індивідуальних клієнтів. При цьому, структура корпоративних клієнтів Банку набула цілий ряд помітних якісних характеристик.

Будучи універсальним, Банк бачить власних клієнтів серед усіх груп населення країни, підприємств будь-якої форми власності у всіх галузях народного господарства, кредитних організацій і інших фінансових організацій, інститутів державного управління. Головним принципом роботи з клієнтом є надання послуг такого рівня, щоб кожен клієнт отримував задоволення від звертання до Банку та спілкування з співробітниками Банку.

Корпоративні банківські послуги. Розширення клієнтської бази та якісне обслуговування, на принципах постійного особистого контакту з кожним клієнтом, є основним напрямком діяльності АКБ “Укрсоцбанку”. В своїй діяльності Банк намагається проводити виважену тарифну політику, а також максимально орієнтуватись на потреби клієнтів у нових послугах. За 2008 рік кількість клієнтів - юридичних осіб зросла на 6,4%. Особливу увагу Банк приділяє обслуговуванню VIP - клієнтів, для яких була запроваджена система персональних менеджерів.

Страницы: 1, 2, 3, 4