бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Сутність страхової діяльност

p align="left">Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи.

Організаційна структура страхової компанії вдосконалюється в кілька етапів:

1. Передбачає вивчення всіх переваг і недоліків існуючої системи управління.

2. Опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії.

3. Впроваджується нова організаційна структура компанії.

5.2 Ліцензування страхової діяльності

Згідно ст.38 ЗУ «Про страхування» Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган) видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

1) копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

2) довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

3) довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

4) правила (умови) страхування;

5) економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

6) інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених документів.

Про внесення змін у зазначені документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

5.3 Об'єднання страховиків

Згідно ст.13 ЗУ «Про страхування»

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування будівельних ризиків, зобов'язані утворити Будівельний страховий пул, який підлягає державній реєстрації як юридична особа та утримується за рахунок коштів страховиків. Положення про Будівельний страховий пул затверджується Уповноваженим органом.

Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

6. Державне регулювання страхової діяльності

6.1 Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування

Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування визначається декількома напрямками:

1) пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів, що обумовлюються необхідністю:

- надання гарантій соціального захисту визначеним групам населення і проведенням деяких видів обов'язкового страхування за рахунок бюджетних коштів;

- визначення правил і порядку участі держави у страхуванні некомерційних ризиків для захисту інвестицій, у тому числі й іноземних, та страхуванні експортних кредитів;

- надання гарантій фінансовим ресурсам страховиків, що розміщуються у формі державних цінних паперів;

- створення цільових резервів, що компенсують неспроможність окремих страхових організацій при виконанні ними зобов'язань за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування.

2) законодавче забезпечення становлення і захисту національного страхового ринку, яке має комплексний характер і може бути виділене як окрема галузь законодавства, що включає в себе нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування.

3) державний нагляд за страховою діяльністю, який здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав та інтересів страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.

Система державного нагляду за страховою діяльністю повинна забезпечувати:

- організацію основ страхового нагляду в Україні, у першу чергу, шляхом удосконалення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

- створення нормативних актів нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхової діяльності;

- визначення спеціальних вимог до страхових організацій, установлення ліцензування страхової діяльності і сертифікації діяльності страхових брокерів;

- установлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та фахівців страхових організацій, актуаріїв та аварійних комісарів.

4) захист добросовісної конкуренції на страховому ринку, попередження і припинення монополізму.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади.

6.2 Органи, що здійснюють нагляд за страховою діяльністю

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. До системи державного регулювання діяльності у сфері страхування також входять:

- Антимонопольний комітет - антидемпінгова та антимонопольна політика;

- Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - нагляд за акціонерними товариствами;

- Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва - регуляторна політика;

- Міністерство фінансів України - фінансова політика;

- Національний банк України - валютне регулювання;

- Фонд державного майна - управління частками державного майна.

Спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому законодавством України.

Крім цього, Всеукраїнське об'єднання громадських організацій «Асоціація страхувальників України» (м. Київ) як добровільне об'єднання громадських організацій, створене на основі єдності інтересів його членів, що діє на засадах рівноправності, самоврядування, законності та гласності. З метою розвитку страхового ринку України і наближення його до професійних та громадянських стандартів розвинених країн, що повинно сприяти прискоренню інтеграції України до світового товариства. Ця організація сприяє поширенню освітньої, наукової і правозахисної діяльності серед споживачів страхових послуг, розвитку інформаційної інфраструктури страхового ринку України.

Також діє Українське Актуарне Товариство (м. Київ), яке сприяє становленню високого стандарту компетентності спеціалістів у страховому та фінансовому бізнесі, налагодженню в Україні початкового та більш поглибленого навчання актуарній справі, розвитку теоретичних та прикладних досліджень.

7. Особисте страхування

7.1 Класифікація особистого страхування

Класифікація особистого страхування здійснюється за різними ознаками:

- за обсягом ризику: на випадок дожиття чи смерті; на випадок інвалідності, непрацездатності, недієздатності; непередбачуваних медичних витрат;

- за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування: індивідуальне, колективне;

- за тривалістю страхового забезпечення: короткострокове (до 1 року), середньострокове (від 1 до95 років), довгострокове (від 10 років);

- за формою виплати страхового забезпечення: одноразова виплата страхової суми, виплата страхової суми у вигляді ренти;

- за формою оплати страхових премій: одноразова оплата страхової премії, щорічна оплата страхової премії, щомісячна оплата страхової премії;

- за формою здійснення: обов'язкове, добровільне;

- за видом особистого страхування: страхування від нещасних випадків та хвороб, медичне страхування, страхування життя, додаткове пенсійне страхування, соціальне.

Кожний із зазначених видів страхування має свою відповідну класифікацію (поділ на підвиди), умови та правила здійснення страхування, порядок розрахунку страхових тарифів та виплати страхових сум, враховує багато впливових різноманітних факторів.

Особисте страхування - досить велика галузь страхування, яка поєднує ризикову та заощаджувальну функції страхування. Конкретними страховими подіями є дожиття до закінчення терміну страхування чи втрата здоров'я в результаті реалізації певних ризиків. Об'єкти особистого страхування не мають абсолютного критерію вартості. Сформований страховий фонд є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

7.2 Зміст та роль особистого страхування

Особисте страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров'ю та працездатності людини, а також однією із галузей страхування, що законодавчо закріплюються в Україні.

Особисте страхування поєднує ризикову та накопичувальну (заощаджувальну) функції страхування. При цьому тимчасово вільні кошти акумулюються у страховому фонді та є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

Об'єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю, додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Предметом особистого страхування є наступні ризики: смерть, хвороба, каліцтво, травма, тривалість життя.

До специфічних рис особистого страхування відносяться:

- страхувальник чи застрахований повинен бути конкретною особою у вигляді об'єкту страхування;

- здійснюється на випадок настання певних страхових випадків;

- об'єкт страхування не має вартісної оцінки;

- страхова сума не обмежується вартісною оцінкою (оскільки її неможливо визначити) об'єкта страхування, а залежить від матеріального стану страхувальника;

- суб'єктів страхових відносин може бути більше двох: страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач;

- деякі підвиди особистого страхування можуть бути виділені як особливо довготривалі.

7.3 Страхування життя

Згідно ст.6 ЗУ «Про страхування»

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні, послідовні, довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» від 24 грудня 2002 року № 349-IV договір довгострокового страхування життя - це договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

Згідно ст.9 ЗУ «Про страхування»

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати 4% річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів - резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15% отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена, як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

8. Майнове страхування

8.1 Загальна характеристика майнового страхування

Страхування майна відноситься до загального (ризикового) страхування. Залежно від способу класифікації можна виділити різні підгалузі: страхування майна юридичних осіб, майна фізичних осіб, страхування фінансово-кредитних ризиків.

Майно може страхуватись в обов'язковій і добровільній формах. Об'єкти, правила, страхові суми, форми договорів і тарифи для обов'язкових видів страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України і тому є однаковими для усіх страховиків і страхувальників. Загальні умови і порядок здійснення добровільних видів страхування та страхові тарифи для них розробляються страховими компаніями самостійно. Конкретні умови страхування, зокрема об'єкти, страхові суми, термін дії договорів, застереження, винятки та деякі інші деталі узгоджуються з власником чи користувачем майна (страхувальником) і відображаються в договорі страхування.

Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, котрі не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Конкретними об'єктами майнового страхування є нерухоме і рухоме майно - будівлі, споруди, сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, транспортні засоби, вантаж і багаж, домашнє майно, врожай, а також видані кредити, грошові суми за відвантажену продукцію. Найбільш поширеними страховими ризиками є знищення, пошкодження або втрата майна внаслідок вогневих ризиків та стихійних явищ, технічних аварій і катастроф та дій третіх осіб. При страхуванні фінансово-кредитних ризиків основними ризиками є непогашення кредиту або нездійснення грошових розрахунків.

8.2 Класифікація майнового страхування

Класифікація майнового страхування здійснюється за наступними ознаками:

- за формою здійснення: добровільне і обов'язкове;

- за видами суб'єктів страхових відносин: юридичні особи; фізичні особи; фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю;

- за галуззю економіки: промисловість, сільське господарство тощо;

- за видами майна: транспорт (наземний, повітряний, морський); вантажів та багажу; кредитів; інвестицій; фінансових ризиків; судових витрат; виданих та прийнятих гарантій; основних засобів; оборотних активів; незавершеного виробництва; врожай сільськогосподарських культур, сільськогосподарські тварини, домашні птахи; будівлі, предмети домашнього майна; домашні тварини; тощо (визначається спеціальним переліком при ліцензуванні);

- за видами укладених договорів: основний, додатковий;

- за видами страхових подій: від вогню, стихійних лих, нещасного випадку та інфекційного захворювання тварин, від аварії, вибуху.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.