бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Проблеми в розвитку сільськогосподарського страхування в Україн

p align="left">Якщо впродовж дії договору страхування вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню страхової суми, встановленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або Договір страхування підлягає переукладенню чи внесенню в нього змін.

У разі здійснення виплати страхового відшкодування страхова сума вважається зменшеною на розмір виплати.

Франшиза. Сторони страхового договору можуть передбачити умовну або безумовну франшизу.

Страховий тариф і страхова премія. Базові страхові тарифи встановлюються залежно від вікової групи тварин, їх господарського призначення, умов утримання, характеру страхового ризику, форми власності страхувальника. Так, у НАСК «Оранта» визначені такі базові тарифи для страхування: ВРХ -- 2 %, овець і кіз -- З, свиней і бджіл -- 4, птиці та хутрових звірів -- 5 % їхньої дійсної вартості.

Страхова премія розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, базового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів. Вони залежать від наявності факторів, що впливають на ступінь надійності страхувальника (Кі), строку сплати страхових платежів (К2), обсягу власного покриття страхувальником (франшизи) (К3), строку дії договору страхування (К4). За багаторазового страхування та за умови відсутності виплат страхового відшкодування впродовж одного, двох, трьох і більше років можливе застосування знижувального коефіцієнту К5.

У разі внесення у договір страхування додаткових умов, що мають істотне значення для оцінювання ризику або інших нестандартних умов, попередньо розрахований страховий платіж корегується шляхом множення на підвищувальний (від 1,1 до 5,0) або знижувальний (від 0,99 до 0,7) коефіцієнт, узгоджений сторонами.

Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.

Страхова премія сплачується безготівковим перерахуванням на поточний рахунок страховика чи готівкою в сумі та терміни, передбачені договором страхування.

У разі розстрочки страхового платежу страховик несе зобов'язання за укладеним договором страхування в межах періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

За несплати чергової частки страхової премії дія договору страхування припиняється з наступного дня після закінчення періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

За часткової сплати чергової частки страхової премії страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню сплаченої страхової премії до загальної суми цієї чергової частки страхової премії.

Коли страховий випадок стався до сплати чергової частини премії, страховик у разі визначення розміру відшкодування вираховує суму несплаченої страхової премії.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо свідчать, що страховики відійшли від шаблонного, непосильного та неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує значного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, натуральними та грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками та їхніми партнерами, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи та звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), які тісно взаємодіють з національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в перспективі й в Україні захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься на засадах, притаманних для країн з розвинутою системою страхування.

4. Страхування будівель, споруд та іншого майна в сільському господарстві

Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, удару блискавки, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, зливи, граду, зсуву, незвичайних для даної місцевості снігопадів, селів, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту страхуються на випадок ДТП. Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви сільськогосподарського підприємства. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів. Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству, а саме: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

За додатковими договорами може бути застраховане майно, отримане підприємством згідно з договором майнового найму (якщо вонс не застраховане у наймодавця) або прийняте від інших підприємств чи населення для перероблення, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо; майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах: на балансову вартість, на договірну вартість, на певну частку (відсоток) вартості.

Майно, що надійшло до страхувальника в період дії договору, вважається автоматично застрахованим, а те, що вибуло - вилученим з: страхового захисту без зміни страхової суми і страхового платежу.

Якщо майно страхується на час проведення експериментальних чи дослідницьких робіт або експонування на виставці, то воно вважається застрахованим з моменту, коли взяте з постійного місця перебування для упакування і транспортування до місця випробування або експонування. Страховий захист на таке майно поширюється на період його тимчасового складування, випробування, експонування та зворотного транспортування до того моменту, поки не буде встановлено на постійне місце перебування в пункті, визначеному в договорі.

Не приймаються на умовах добровільного страхування:

? гроші готівкою та дорогоцінні метали;

? акції, облігації та інші цінні папери;

? рукописи, креслення та інші документи, бухгалтерські та ділові книги;

? технічні носії інформації, комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски та ін.);

? майно, що зберігається у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності власного виробництва, а також придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з урахуванням зносу, а об'єкти незавершеного будівництва - в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.

Згідно з чинним законодавством договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника, в якій описується майно, яке приймається на страхування, зазначається його місцезнаходження і призначення, вказуються збитки, які мали місце та їх причини. Ці дані дають змогу правильно визначити ступінь ризику, розмір страхової премії та врегульовувати спірні питання щодо відшкодування збитку.

Страхувальник подає окремо заяву про добровільне страхування майна, що належить підприємству, і заяву про добровільне страхування майна згідно з договором майнового найму. Якщо договір страхування укладається щодо частини майна, то до заяви додається опис відповідного майна.

Якщо страхувальник подав завідомо неправдиві відомості, то страхова компанія має право визнати такий договір недійсним або, якщо це передбачено правилами страхування, зменшити розмір відшкодування збитку та відмовити у його виплаті.

За умови, що після укладання договору страхування зі застрахованим майном відбулися зміни (наприклад, реконструкція, заміна обладнання та ін.), то про них необхідно повідомити страхову компанію. Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховано в інших страхових компаніях, він має повідомити нову страхову компанію про чинні договори та зазначити страхову суму, оскільки страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості.

Договір страхування укладається, як правило, на рік і оформляється видачею страхувальникові страхового полісу, який починає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором певної її частини).

5. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Страховий захист сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості і стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Основна мета страхування сільськогосподарських ризиків - це часткова чи повна компенсація суб'єкту господарювання втрат через несприятливі, в основному, природні явища. Об'єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб'єктів.

У 2007 році в Україні за програмою субсидованого страхування застраховано близько 2,4 млн га посівів, тоді як в 2006 р. - близько 668,3 тис. га, а в 2005 р. - 390,6 тис. га [13].

Рис. 3. Площа застрахованих посівів за програмою субсидованого страхування за 2005- 2006 рр.

Загалом, на цьому ринку торік укладено 4397 угод (1330 - в 2006 р.), страховики отримали 117,12 млн грн премій, з них субсидії становили 47,77 млн грн. На ринку діяли 62 страхові компанії, з яких на 21 компанію припадало 95% угод, 85% застрахованих площ, 55% отриманих премій (Див. Рис. 4.)

Вартість страхування озимих культур в середньому дорівнювала 40-45 грн/га, ярових - 80-120 грн/га, середня тарифна ставка становила 4,54%.

Частка мультиризикового страхування становила 90% (85% всієї застрахованої площі), а частка індексу урожайності дорівнювала 10% (15% застрахованої площі). Страхувалися, в основному, площі, засіяні пшеницею, рапсом, ячменем. Обсяг страхування овочів, фруктів, винограду - дуже малий[13].

основні показники страхової діяльності за 9 міс.2007р. та 9 міс. 2006р.

Валові надходження страхових платежів (премій, внесків)

Структура валових премій по видах

ЧИСТІ страхові премії (валові премії за мінусом премій сплачених на внутрішнє перестрахування)

Структура чистих премій по видах

Рівень валових страхових виплат

РІВЕНЬ ЧИСТИХ СТРАХОВИХ ВИПЛАТ

СТРАХОВІ ВИПЛАТИ (валові)

СТРАХОВІ ВИПЛАТИ (ЧИСТІ) 2006

Частки страхових премій, які сплачуються перестраховикам

у тому числі перестраховикам - нерезидентам

та перестраховикам-резидентам (внутрішнє перестрахування)

Частки страхових премій, які сплачуються перестраховикам

у тому числі перестраховикам - нерезидентам

та перестраховикам-резидентам (внутрішнє перестрахування)

тис. грн.

%

тис. грн.

%

%

%

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2007

3 кв. 2007

3 кв. 2007

3 кв. 2006

3 кв. 2006

3 кв. 2006

Страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності

715,2

3 441,8

0,006%

0,035%

674,1

3 335,1

0,0%

0,054%

271,9%

11,4%

288,5%

11,8%

1 944,8

391,9

1 944,8

391,9

41,1

0,0

41,1

106,7

0,0

106,7

За даними Держфінпослуг //http://www.dfp.gov.ua/

Останні роки в країні дуже гостро підняті питання, пов'язані з розвитком сільськогосподарського виробництва, з вирішенням проблем забезпечення населення України сільськогосподарською продукцією. На цьому фоні дуже важливими є питання, що стосуються гарантій сільськогосподарських виробників через систему реального страхування сільськогосподарських ризиків.

Для виконання цих завдань органами Державної влади нашої країни прийнято ряд важливих заходів, з точки зору законодавчого і нормативного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

А також заходів, що стосуються кредитування та страхування аграрного сектору нашої країни.

Проблеми, які виникають на ринку страхування сільськогосподарських ризиків:

1. Страхові тарифи, затверджені постановою занижені. З іншого боку, ті самі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників.

Сільськогосподарські виробники ще не отримують достатніх прибутків та не мають достатніх обсягів оборотних коштів, щоб таке страхування не відображалося негативно на їх фінансовому стані.

2. Демпінгування тарифів, що спричиняє:

? недобросовісну конкуренцію серед страхових організацій;

? загрозу невиконання страховими організаціями взятих на себе зобов'язань.

Тому є пропозиція до Кабінету Міністрів України - ввести нижній граничний розмір тарифів.

3. Виконання страховими організаціями взятих на себе зобов'язань та покриття їх активами.

4. Страхування об'єкту застави - формальне страхування.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється сьогодні, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

5. Здійснення страхування сільськогосподарських ризиків в обов'язковій формі не відповідає нормам класичного страхування.

Адаптація нормативно-правової бази України до Європейського законодавства. Міжнародні угоди.

Статтею 1 Закону України „Про підприємництво в Україні” підприємство визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством[17].

Згідно зі статтею 15 цього Закону, втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Статтею 10 Закону України „Про підприємства в Україні” визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до Законів України належить йому на праві власності, повного господарського відання. Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

6. Відсутність інформації у потенціального страхувальника. Значна частина сільгоспвиробників не довіряє страховим компаніям, вважаючи, що в разі настання страхового випадку їх шанси отримати відшкодування є незначними.

7. На сьогоднішній день високий ступень ризиків, притаманний страхуванню врожаю, спричиняє складнощі при перестрахуванні. В більшості випадків їх перестрахування в Україні неможливе, тому що високий рівень обсягів відповідальності.

8. В Україні відсутня державна стратегія розвитку системи управління агроризиками, намає достовірної статистики по агрострахуванню. Законодавство змінюється хаотично, постанови № 86 (немає механізму реалізації) і 261 потребують змін, немає ефективного контролю при виплаті субсидій, підтримки страхування сільськогосподарських тварин, хоча кошти на розвиток тваринництва виділяються великі.

Аналізуючи стан справ з аграрного страхування у сусідів, наприклад у Росії є потужна програма субсидування рослинництва і тваринництва (50% від страхової премії). На кожний сегмент існує по одному страховому продукту. Однак, через відсутність контролю значні суми втрачаються.

У Молдові субсидується 50%-80% від суми страхової премії, в основному, високовартісні види продукції. Спостерігається добра взаємодія страховиків і держави.

В Казахстані і Білорусі здійснюється обов'язкове агрострахування. В Казахстані, наприклад, виробників штрафують за відсутність страховки, а страховщики не справляються з обсягами робіт.

Проект розвитку агрострахування в Україні, що здійснюється МФК за фінансової підтримки Канадського агенства міжнародного розвитку (CIDA), покликний сприяти розвитку страхування в сільському господарстві, зокрема, вдосконаленню законодавчої бази, що регулює цей сектор, розробці стратегічного плану, підходів до субсидованого страхування, створенню відповідної інфраструктури, нарощуванню технічної спроможності страхових компаній, підвищенню культури страхування в Україні.

Пропонується створити Агенство з управління ризиками, яке виконуватиме роль координатора щодо розробки нових продуктів, розрахунку базових тарифних ставок, визначення стандартних умов страхування, розробки моделей портфелів ризиків тощо. В рамках проекту буде створений Депозитарій даних, які використовуватимуться для розробки нових страхових продуктів на основі обгрунтованих розрахунків.

Стратегічні напрямки розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні:

1. Вироблення єдиних узгоджених принципів діяльності страхових організацій України на ринку страхування сільськогосподарських ризиків.

2. Існує потреба та підстави для запровадження державних програм підтримки страхування врожаю, оскільки, як показує міжнародний досвід, без державної підтримки таке страхування є надто дорогим для сільськогосподарських виробників.

3. Тісна співпраця з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, особливо з Міністерством аграрної політики України.

4. Тісна співпраця з Державною комісією регулювання ринків фінансових послуг України.

5. Пропаганда важливості страхування серед суб'єктів підприємницької діяльності (сільгоспвиробників, фермерів).

6. Створення позитивного іміджу страхування[10].

7. Проект розвитку агрострахування в Україні міжнародної фінансової корпорації сприятиме розвитку страхового захисту сільгоспвиробників.

Одним із факторів, який формує стереотип стриманого прийняття суб'єктами сільськогосподарського виробництва страхування є суперечливий характер страхових відносин. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той же час страховик переслідує зворотні цілі - прийняття мінімальних ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, існує проблема недооцінки страхувальником фінансової корисності страхових операцій та відсутність критеріїв і показників її визначення.

Основними причинами, що також стримують розвиток сільськогосподарського страхування є недосконала законодавча база та відсутність необхідних суспільних інституцій. Хоч в Україні зареєстровано 310 страхових компаній, з них реально працюють лише 114. Водночас кількість страхових компаній, що діють на аграрному ринку, незначна.

З іншого боку існує проблема незрозумілості і надмірно суворих умов страхування стосовно страхувальників (сільськогосподарських товаровиробників), про які вони часто довідуються після настання страхового випадку. Це “пастки”, в котрі легко потрапляють страхувальники і в результаті одержують відмову у виплаті відшкодування.

Крім відміченого, стримуючими факторами для сільськогосподарських виробників щодо страхування є: складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств та несвоєчасні виплати страхових виплат страховикам; недостатня гарантія одержання страхових відшкодувань страхувальниками; відсутність реальної державної підтримки аграрного страхування.

Водночас можна погодитися і зі страховими компаніями, які стверджують, що страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризиковим і затратним видом страхування порівняно з іншими їх видами. Підвищена ризиковість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку втрат можуть зазнати не тільки окремі страхувальники, а й цілі території, внаслідок чого кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути занадто великою і негативно позначатиметься на фінансовому стані страхової компанії.

В результаті, страхування ризиків сільськогосподарськими підприємствами знаходиться на дуже низькому рівні. Проте не виключено, що у майбутньому така ситуація може змінитися на краще, адже відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна” передбачається розробка та прийняття національної програми розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, запровадження страхування сільськогосподарських ризиків як обов'язкової умови при наданні відповідних видів державної фінансової підтримки сільськогосподарським виробникам, створення за участю держави фонду страхування сільськогосподарських ризиків та інші заходи.

Зокрема п. 1 розділу IV “Державної цільової програми

розвитку українського села на період до 2015 року” зазначено, що розвиток системи страхування аграрного сектору здійснюється за такими напрямами: удосконалення законодавчої бази з питань страхування в сільському господарстві; створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування; розроблення та прийняття Програми державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки; сприяння створенню пулів компаній, що займаються страхуванням ризиків в аграрному секторі[12].

Отже, враховуючи важливість проблеми, а також виходячи із ситуації, що склалася необхідність державної підтримки не відкидається при страхуванні. Навпаки, підтримка має виконувати ще й таку важливу функцію, як стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до участі у страхуванні, що вимагає опрацювання дієвих механізмів використання таких коштів. Так, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” на здешевлення вартості страхових премій фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку передбачено 50 млн. грн., а Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” - 200 млн. грн.

Звісно, сума компенсації страхових премій страхувальнику значно обмежена, адже складає 50 % вартості страхових премій у межах страхової премії, яка не перевищує 5 % суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни загибелі (втрати): пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків, але це вже є певні кроки щодо стимулювання розвитку сільськогосподарського страхування. Крім того, паралельно таким діям повинно здійснюватись: удосконалення нормативно-правових актів щодо страхування, які б забезпечували, насамперед, прозорість субсидування страхових премій та реальне відшкодування, завданих стихійними лихами збитків.

Висновки

Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.

По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.

Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Страхування ж це метод перенесення або часткового перенесення сільськогосподарських ризиків безпосередньо з виробника на страхову компанію.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних -- обов'язковим.

За правилами добровільного страхування об'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.

З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.

Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.

Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.

Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.

В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:

? сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;

? удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;

? інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;

? стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;

Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V.

2. Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI.

3. Указ Президента України „Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна” від 18.09.2007 р. № 890/2007.

4. Вовчак Ольга Дмитрівна, Завійська Олена Іванівна. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. -- Л.: Компакт-ЛВ, 2005. -- 656с.

5. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року від 19.09.2007 р. № 1158.

6. Дем'яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК, 2007. - №5.

7. Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: “Преса України”, 2003. - с. 143

8. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.:Тов. «Знання», КОО, 1998. -321с

9. Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К.: Видавництво ТОВ “Юр-Агро-Веста”, 2007. - с.

10. Олександр Філонюк Ринок страхування сільськогосподарських ризиків в Україні //http://forinsurer.com/public/03/06/16/546

11. Осадець С.С. Страхування: Підручник..-Вид. 2-ге, перероб і доп. -К.:КНЕУ, 2002. -599с

12. Осадець старховы послуги

13. Портал про страхування сільськогосподарських ризиків//http://www.agrosector.com.ua

14. Щоденний журнал про страхування 2004-2007: forINSURER.com

15. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua

16. Офіційний сайт Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг www.dfp.gov.ua

17. http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/26141.doc.htm

Страницы: 1, 2, 3


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.