бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Загальні положення затратного методу оцінювання нерухомості (на прикладі АКБ "Укрсиббанк")

p align="left">Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових потоків) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки є неоднаковими за величиною, непостійними протягом визначе-ного періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у часі. Прог-нозовані грошові потоки, у тому числі вартість реверсії, підлягають дисконту-ванню із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються шляхом аналізу інформації про доходи від використання подібного майна та його ринкові ціни або шляхом порівняльного аналізу дохідності інвестування в альтернативні об'єкти (депозити, цінні папери, майно тощо).

Для оцінки об'єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок під забудовою, їх поліпшень, окремих складових цілісного майнового комплексу може застосовуватися метод залишку. Цей метод ґрунтується на врахуванні принципу внеску (граничної продуктивності) і є результатом комбінування витратного та дохідного підходів.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

- умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висувають-ся для визначення ринкової вартості;

- продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

- умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін прода-жу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбу-лися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (від-сотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх ком-бінування.

3 Витратний метод визначення ринкової вартості майна підприємства

Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'я-зань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи [7]:

- оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);

- метод розрахунку чистих активів;

- розрахунок ліквідаційної вартості.

Зупинимося детальніше на характеристиці витратного підходу. В його основу покладено принципи корисності і заміщення. Він грунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну. ніж його можливі сукупні витрати на відновлення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечуватиме його власникові подібну корисність. У рамках витратного підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість розраховується з використан-ням інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінки. Метод базується на показниках первісної вартості ак-тивів, величини їх зносу та індексації.

Первісна вартість активів - це вартість окремих об'єктів активів, за якою вони були зараховані на баланс підприємства; включає суму витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, стра-хуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням активів.

Відновна вартість - це вартість відтворення об'єкта оцінки на дату оцінки. Вона визначається шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Враховуючи те, що з часом активи поступово втрачають споживчу вартість, на їх оцінку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індексація вели-чини зносу. Реальна вартість матеріальних і нематеріальних активів характе-ризується їх залишковою вартістю, що визначається як різниця між їх віднов-ною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Вартість підпри-ємства дорівнюватиме різниці між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов 'язань.

Метод оцінки за відновною вартістю досить часто використовується в ході оцінки майна під час приватизації державних підприємств. Підкреслимо, що використання даного методу є виправданим, якщо балансова та ринкова вартість активів істотно не відрізняються між собою.

До основних недоліків методу слід віднести те, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. Достовірність оцінки підвищується, якщо отриману вартість скоригувати на приховані при-бутки чи збитки підприємства.

При оцінці вартості підприємства за цим підходом визначальним е те, що дана вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об'єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу. Гудвіл - вартість фірми, її ділової репутації, нематеріальний актив, вартість якого виз-начається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.

З метою врахування вартості гудвілу в процесі оцінки вартості підпри-ємства на практиці рекомендується застосовувати комбінацію методу оцінки активів та методу капіталізації доходів (так званий швейцарський метод серед-ньої оцінки).

Оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, най-більш ефективного використання.

Принцип корисності ґрунтується на тому, що майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача. Під ко-рисністю слід розуміти здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певного часу.

З метою визначення корисності під час оцінки [10]:

- розглядається корисність окремого майна у складі об'єкта оцінки як складова частина корисності об'єкта оцінки в цілому та корисність майна як окремого об'єкта оцінки;

- враховується сучасний стан використання об'єкта оцінки, що може не відповідати його можливому найбільш ефективному використанню, а також випадки, коли окремі об'єкти оцінки стають тимчасово зайвими, використову-ються з іншою метою або не використовуються;

- прогнозується можливий вплив соціально-економічних та інших фак.-торів на зміни в корисності об'єкта оцінки;

- оцінюються витрати на поліпшення об'єкта оцінки з урахуванням впли-ву цих витрат на збільшення його ринкової вартості.

Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропону-вання та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час про-ведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та по-питу на подібне майно.

Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покупців на рин-ку, яка полягає у тому, що за придбання майна не сплачується сума, більша від мінімальної ціни майна такої ж корисності, яке продається на ринку.

Принцип очікування передбачає, що вартість об'єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, роз-порядження ним.

Принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає врахування впливу на вартість об'єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фак.-тора вимірюється як частка вартості об'єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об'єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності.

Принцип найбільш ефективного використання полягає в урахуванні за-лежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного ви-користання. Під найбільш ефективним використанням розуміється викорис-тання майна, в результаті якого вартість об'єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.

Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення(витрат на придбання нового аналогічного обладнання, технології та інших активів) або заміщення(витрат на придбання сучасного обладнання та технології для виробництва того ж товару) об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення.

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

Під час застосування методу прямого відтворення або методу заміщення використовуються вихідні дані про об'єкт оцінки, інформація про відтворення або заміщення об'єкта оцінки чи подібного майна в сучасних цінах або серед-ньостатистичні показники, які узагальнюють умови його відтворення або заміщення в сучасних цінах [2], [3].

Витратний підхід, оснований на методі прямого відтворення, спирається на попереднє використання методів прямого інвентаризаційного розрахунку:

- метода чистої залишкової балансової вартості;

- метод чистої скоригованої залишкової балансової вартості;

Метод залишкової балансової вартості(залишкової вартості витрачених раніше коштів(ресурсів) на придбання активів) базується на оцінці потенціалу підприємства, накопиченого в минулому. Чиста залишкова балансова вартість підприємства розраховується за формулою [11]:

ЧЗБВ = А - ЗН - АСУМН - ЗЗ, (1)

де ЧЗБВ - чиста балансова вартість підприємства;

А - активи;

ЗН - усі види зносу активів;

АСУМН - сумнівна до ліквідації частина активів (неліквідне

незавершене будівництво, сумнівна дебіторська заборгованість,

неліквідні товари та запаси, сумнівні до сплати отримані векселі за

відпущену продукцію, сумнівні до повернення, розміщені

фінансові активи в установах-банкротах);

ЗЗ - залучені з вимогами до повернення зобов'язання підприємства

(кредити, позики, несплачені податки, кредиторська заборгованість,

видані векселі, розрахунки).

Цей метод дозволяє швидко, просто й ефективно встановити, які активи фактично має підприємство за умови правильної облікової політики. Однак варто мати на увазі, що він базується на даних про активи за цінами їхнього придбання, що непридатні, якщо вартість підприємства визначається в умовах високої інфляції, оскільки вартість матеріальних активів виявляється заниженою. Крім того, частина активів може виявитися нереалізованою на ринку та повинна враховуватися методом справедливої вартості (табл.2).

Метод залишкової скоригованої балансової вартості(скоригованої залишкової вартості витрачених раніше коштів(ресурсів) на придбання активів) на відміну від попереднього методу враховує величину переоцінки фондів підприємства [11]:

СЧЗБВ =А - ЗН -АСУМН + ПА - ЗЗ, (2)

де ПА - величина переоцінки активів підприємства з врахуванням дисконту на інфляцію та зміну ринкової вартості раніше куплених активів.

Таблиця 2

Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих

активів і зобов'язань [12]

Об'єкти визначення справедливої вартості 

Визначення справедливої вартості 

1. Цінні папери 

Поточна ринкова вартість на фондовому ринку. За відсутності такої оцінки - експертна оцінка 

2. Дебіторська заборгованість 

Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за вирахуванням резерву сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості та дисконтованою сумою несуттєва (менше 5 % номінальної суми) 

3. Запаси 

 

3.1. Готова продукція і товари 

Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів 

3.2. Незавершене виробництво 

Ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції 

3.3. Матеріали 

Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) 

4. Основні засоби 

 

4.1. Земля та будівлі 

Ринкова вартість 

4.2. Машини та устаткування 

Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки 

4.3. Інші основні засоби 

Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки 

5. Нематеріальні активи 

Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації 

6. Чисті активи або зобо-в'язання за пенсійними програмами з передбач-еними виплатами 

Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми 

7. Податкові активи та зобов'язання 

Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об'єднання підприємств 

8. Поточні та довгострокові зобов'язання 

Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5 % номінальної вартості) 

9. Обтяжливі контракти та інші ідентифіковані зобов'язання 

Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою 

Для стабільно працюючого підприємства скоригована чиста балансова вартість досить надійно відбиває нижню межу його ціни. Але головний недолік методів оцінки активів за балансовою і скоригованою балансовою вартістю полягає в тому, що вони не відбивають прибуток, який одержує і може одержати підприємство в майбутньому від використання своїх активів. Тому, якщо як критерій оцінки застосовувати тільки балансову чи скориговану балансову вартість, не виключено, що підприємство, яке має великий обсяг чистих активів, буде оцінено вище, але приносити істотно менший прибуток і навіть бути збитковим. І навпаки, підприємство, що має не дуже високу вартість активів, але виробляє високорентабельну продукцію, буде мати більш низьку вартість.

Метод заміщення дозволяє одержати відповідь на питання: скільки коштів буде потрібно витратити для того, щоб зараз почати такий же бізнес і досягти аналогічного становища на ринку (тобто випустити для реалізації аналогічний обсяг продукції) ? Метод містить у собі визначення економічної вартості майна підприємства шляхом встановлення вартості заміщення оцінюваної власності з урахуванням виправлень на її фізичний і моральний знос (тобто, якщо у нових активів заміщення буде такий же рівень фізичного та морального зносу). Чиста вартість заміщення активів (ЧВЗ) визначається за формулою [11]:

ЧВЗ = Ца - ЗНф - ЗНм, (3)

де Ца - поточна ціна аналогічних активів на ринку;

ЗНф - фізичний знос;

ЗНм - моральний знос.

Метод оцінки вартості заміщення більш реалістичний, ніж метод балансової вартості, тому що базується на поточній вартості активів і тому в більшому ступені придатний для оцінки підприємств в умовах інфляції. Крім цього, даний підхід найбільш прийнятний при встановленні вартості об'єктів для цілей страхування. Його можна також застосовувати для оцінки окремих видів активів. Однак сучасні активи, як правило, технічно більш досконалі, що затруднює пряме порівняння зі старими і вимагає використання відповідних поправочних коефіцієнтів. Крім того, як і методи балансової і скоригованої балансової вартості, він не відбиває здатність активів приносити прибуток.

4 Основні ризики використання майна підприємства як застави при банківському кредитуванні

Значення застави як забезпечувального зобов'язання полягає в тому, що кредитор-заставоутримувач у випадку невиконання зобов'язання боржником вправі одержати переважне перед іншими кредиторами задоволення з вартості заставленого майна. У інших випадках кредитори задовольняють свої вимоги в порядку черговості, що встановлена законодавством України.

Ризикованим моментом для банку у випадку стягнення заборгованості за рахунок вартості майна боржника або поручителя, як найбільш розповсюджу-ного засобу задоволення вимог, є можливість недоотримання належних йому коштів через витрати на проведення виконавчих дій, виконавчий збір та комі-сійну винагороду спеціалізованої торгівельної організації, яка здійснює реалі-зацію арештованого майна.

Необхідно відзначити, що рівень обов'язкових утримань від вартості ре-алізації майна може суттєво змінюватися в залежності від його виду та певних обставин проведення виконавчих дій. Наприклад, для виконання судового рі-шення про стягнення визначеної суми боргу арешт може накладатися держав-ним виконавцем на все майно боржника і комісійна винагорода спеціалізованої торгівельної організації в цьому випадку може сягати 20 % від вартості прода-жу. Додатково враховуючи витрати на підготовку і проведення торгів, 10 % ви-конавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій, отримаємо, що банк-стягувач може отримати близько 65-69% вартості реалізованого майна. На практиці винагорода торгівельної організації, як правило, дорівнює 13-18 % вартості арештованого майна і тому саме такий відсоток пропонується закла-дати у розрахунки рівня ризику кредитів без забезпечення або забезпечених порукою. Найбільший рівень обов'язкових фінансових втрат при примусовому стягненні боргу, відсутність обмежень у боржника або фінансового поручителя здійснити відчуження або заставити своє майно та кошти впродовж дії кредит-ного зобов'язання обумовлюють найвищий ризик таких операцій для банків-ських установ.

Таблиця 3

Зниження вартості заставного майна в банках України з врахуванням ризиків його можливої реалізації

Назва банку

Яка застава потрібна під кредит готівкою

Сума кредиту, % вартості застави

Укрсоцбанк

Нерухомість, авто, земельні ділянки, депозити, сертифікати та акції ІСІ (готові розглянути)

58-80

Діамантбанк

Нерухомість

До 70

Укргазбанк

Нерухомість, автомобілі, депозити

85-95

Укрсиббанк

Нерухомість, автомобілі, земельні ділянки

70-80

Правекс-банк

Нерухомість, автомобілі, земельні ділянки, нежитлові приміщення

Від 50-70

"СЕБ банк"

Нерухомість, авто, цінні папери (готові розглянути)

До 70%

"Райффайзен Банк Аваль"

Нерухомість, авто

До 70%

Робітники банку, працюючи з одним або іншим засобом гарантування повернення кредиту, для здійснення ефективного управління кредитним ризиком мають аналізувати якісні характеристики забезпечення та зіставляти його вартісну оцінку не тільки з заборгованістю перед банком, але й забезпечити за її рахунок компенсування додаткових витрат, рівень яких залежить від обставин наведених вище.

Основну якісну характеристику забезпечення відзначимо як можливість застосувати його банком для задоволення власних вимог. Суть вказаної можливості полягає в різних рівнях ризику, які несе в собі така перспектива: вірогідність успішного застосування для погашення проблемного боргу коштів та цінностей, розміщених в банку-кредитору, або нерухомості боржника значно перевищує вірогідність використання для цього, наприклад, товарів у обігу чи транспортного засобу.

Відображення розподілу видів забезпечення відповідно до ступеню ризикованості операції, заснованого на рівні безпеки і наявності можливості задовольнити вимоги банку за його рахунок та середнього рівня втрат, визначених законодавством, надає передумови для формування ефективної системи відстеження наявності і схоронності предметів забезпечення, удосконалення політики визначення кредитоспроможності позичальника через сумарне врахування фінансово-майнового стану боржника з небезпеками того чи іншого виду забезпечення з огляду його надійності та необхідного рівня перевищення вартісної характеристики над заборгованістю.

Таблиця 4

Ризикованість операцій відносно виду забезпечення і рівня встановлених законом відрахувань при примусовому стягненні боргу

Ступінь ризику застосування

Забезпечення

Середній рівень відрахувань, передбачених законом при примусовому стягненні боргу

Найменший

Депозитні вклади, дорогоцінні метали, гарантія фінансової установи

Примусове стягнення практично не використовується, діє механізм позасудового (договірного) врегулювання

Нерухомість

3-5 %

Допустимий

Транспортні засоби

13-15 %

Інше рухоме майно

Страхування кредиту

Невиплата відшкодування не розповсюджене явище, хоча спірні ситуації можливі і вирішуються в судовому порядку. Рішенням суду страховика або зобов'язують здійснити виплату в межах відповідальності, або звільняють від неї.

Надзвичайний

Порука

24-33%

Майнові права вимоги

Відсутнє

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене відзначимо, що в юридичному аспек-ті кредитно-забезпечувальні відносини не врегульовані відповідним чином, і, як наслідок, банківські установи змушені для захисту власних економічних інтере-сів здійснювати непритаманні їм функції, такі як посередництво при реалізації застави, дослідження кон'юнктури ринку тих чи інших матеріальних цінностей, здійснення контролювання повноти та об'єктивності заходів суб'єктів владних повноважень і залучених ними третіх сторін, інше. Необхідність виконання заз-начених дій пов'язана з недосконалістю нормативної бази, недостатністю необ-хідної правозастосовної практики та дієвих засобів впливу на учасників загаль-ного процесу управління проблемними кредитами, визначення рівня відпо-відальності кожного з них.

Аналіз засобів забезпечення виконання зобов'язань показав наявність суттєвих проблем у цій сфері, і для їх нівелювання банкам необхідно пристосовуватися до існуючих умов, у противному випадку - підвищена вірогідність отримання збитків по операціям, визнаним проблемними. У цьому випадку виникає проблема управління кредитним ризиком з метою мінімізації ступеню його впливу на діяльність банку через інші ризики. Власне кажучи, управління кредитним ризиком через заставно-забезпечувальну політику є також й інструментом управління прибутковістю й ліквідністю банку. Дане положення і обумовлює той факт, що кредитний ризик серед багатьох банківських ризиків займає першорядне значення.

Перспективними напрямками удосконалення засобів керування кредит-ним ризиком через заставно-забезпечувальний механізм виглядають процес незалежного експертного оцінювання застави, визначення достатності тієї чи іншої форми забезпечення для гарантування повернення кредитів, узагальнення досвіду діяльності банків по вирішенню ситуацій з проблемними кредитами.

Список використаної літератури

1. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” //від 12 липня 2001 року N 2658-III

2. Методика оцінки майна // Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 грудня 2003 р. № 1891.

3. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» // Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.

4. Банківські операції: Підручник: - 3- тє видання, перероб., і доп. / За заг. ред. проф. А.М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2008. -- 608 с.

5.Гавва В.Н., Божко Є.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання, К. ЦНЛ, 2004, 224с.

6. Гроші та кредит: Підручник. - 4-те вид., перероб., і доп. / За заг. ред. проф. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 744 с.

7.Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник для студентів вищих навч.закладів, К. ЦНЛ, 2005, 352с.

8. Организация и методы оценки предприятия (бизнеса) : Учебник / Под ред. В.И. Кошкина. - М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002.

9. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. - М.: Финансы и статистика, 2003.

10. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия, М, «Экономика»,2002 -559с.

11. Сосненко Л.С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. - М.: Экономическая литература, 2004.

12. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.Т. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 316 с.

13. Шевченко Р.І. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Кредитування і контроль», 2002. -- 183 с.

Страницы: 1, 2


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.