бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Інженерний геній Риму

Після Андріана в Римі поступово припиняється велике будівництво. На

римському троні виявляється філософ Марко Аврелій – людина, що сповіщає

принципи, далекі античному оптимізму і близькі християнству. З почесних

пам’ятників Марка Аврелія збереглася тріумфальна колонна на честь німецьких

походів і кінна статуя. Зовні колонна схожа на колонну Траяна, її рельєфи

теж оповідають про конкретні факти історії.

Прагнення до відродження величі і могутності Римської імперії зовні

проявилося в тяжінні до грандіозності, властивій архітектурі й

образотворчому мистецтву ІІІ – першої половини VІ ст. н.е. Потреби

римського міського життя викликали поява вже в І ст. н.е. нового типу

будинків: гігантських теремів – суспільних лазень, розрахованих на дві-три

тисячі чоловік. Це був цілий комплекс різнохарактерних за своїм

призначенням споруджень, призначених для всебічного гармонійного розвитку

людини. До залів холодних і теплих лазень, що утворили центральне ядро

композиції, примикали численні приміщення для гімнастичних вправ і

розумових занять. Величезні склепінні і купольні зали вражали розкішшю

обробки з мармуру і мозаїк, так само як і двори-сади з екседрами

(напівкруглі ніші великих розмірів, завершені напівкупольним зводом) і

площадками для ігор. Найбільш знамениті терми імператора Каракалли (початок

ІІІ ст. н.е.), другі за розміром в Римі, дійшли до нас лише в руїнах. Вони

являли собою своєрідну енциклопедію архітектурно-художніх і конструктивних

прийомів, що застосовувалися в римському будівництві. Терми Каракалли

займали колосальну площу з газонами, мали зали гарячої, теплої і холодної

води (калдарій, тепидарій, фригідарій). Вони являли собою складні

архітектурні спорудження, перекриті зводами різних конструкцій – вище

досягнення інженерного генія. Їхні руїни дотепер вражають величчю. А

сучасники Каракалли могли милуватися і блиском напівкоштовних каменів, і

позолоттю, і мозаїкою, і багатим декором, що покривав стіни і зводи

теремів. Під стінами у нішах стояли статуї і статуетки. Терми Діоклетіана в

Римі перевершують колосальними розмірами терми Каракалли.

Художні ідеали римського мистецтва ІІІ і VІ ст. н.е. відбивали

переломний, складний характер епохи: розпад давньоантичного укладу життя і

світорозуміння супроводжувався новими шуканнями в мистецтві. У розвитку

останніх сильніше проявилася роль провінцій і варварських впливів.

Грандіозні масштаби деяких пам’ятників у Римі й у його провінціях нагадують

архітектуру Древнього Сходу. У той же час виявилася тенденція максимально

полегшити архітектуру, підсилити в ній роль простору, одухотворити його.

У римських провінціях продовжувався розквіт містобудування, там були

багаті замовлення, туди спрямовувалися кращі майстри з Риму. Серед римських

провінцій, що процвітали, особливе місце належить північній Африці. Тут

дотепер збереглося багато прекрасних будівель – храмів, вілл, портиків,

житлових будинків, часто з дивними мозаїками підлоги, що зберегли цілі

картини в рамах, віртуозні по техніці виконання.

Загальний рівень цивілізації у всій Римській імперії в той час був

високий як ніколи – аж до далекої Британії, куди доходив той же Адріан і де

закінчив свої дні Септимій Сєвер, глава нової римської династії. У його

правління в Римі виникла ілюзія можливого відродження колишньої величі.

Пластичний стиль стає гранично мальовничим. Рельєфи тріумфальної арки

Септимія Сєвера, поставленої на честь десятиліття правління і перемог у

Месопотамії, ще більш, ніж у колоні Марка Аврелія, втрачають визначеність

контурів і форм. Камінь стіни перетворюється в суцільну ажурну тканину, що

тріпоче в нерівних відблисках світлотіні. Відомий Сєвер і зведеною при

ньому базилікою.

Про васильок як спорудженні, дуже розповсюдженому в римлян, варто

сказати особливо. Тип базиліки (від грецького “базиліці” – “царський

будинок”) – прямокутного витягнутого будинку для суспільних зборів і рад –

виник вже в Греції у ІІІ ст. н. е. Будинок розділявся подовжніми рядами

опор (колон, стовпів) на кілька проходів – нефів. Середній неф був звичайно

вище і ширше бічних і висвітлювався через вікна над бічними частинами.

Найчастіше він завершувався виступом – апсидою. Згодом архітектурна форма

базиліки використовувалася як зразок для будівництва християнських храмів.

На батьківщині Септимія Сєвера, у Лептіс Магне (Північна Африка),

була побудована базиліка, що відрізнялася від усіх колишніх особливим

задумом і розкішшю обробки. На вузьких сторонах, східній і західній, у неї

були дві напівкруглі ніші – апсиди. Утворюючі їхні різьблені пілони

(стовпи) присвячувалися Дионісу і Гераклові і були прикрашені сценами їхніх

подвигів.

До кінця ІІІ століття в Римі наступила тимчасова ремісія.

Імператорська влада почасти зміцніла. З усіх боків столицю імперії тіснили

варвари, і найбільш важливими архітектурними спорудженнями стали міцні

оборонні стіни, серед яких особливе місце займала стіна Авреліана.

Імператор Диоклетіан, що правив на рубежі ІІІ – ІV століть, уже рідко

бував у Римі. Його резиденцією була Салону, місто в східній Адріатиці.

Диолектіан зробив важливий крок до зміцнення імперії, провівши ряд реформ,

підсиливши державну бюрократію і систему стягування податків. Про характер

його часу красномовно говорить побудований у Салоні палац. Обнесений

могутньою фортечною стіною з вежами, з виходами до моря, чітко

розпланований, він був схожий скоріше на військовий табір. Однак у ньому

були і житлові будівлі, і господарські служби, і мавзолей, і храм, і парк.

Він був зручний для життя: Діоклетіан, що добровільно залишив трон після 20

років правління, навіть розводив там овочі. Але все-таки в цьому палаці не

відчувається колишньої волі. Є в ньому особлива строгість і зумовленість у

супідрядності всіх частин, близька палацам майбутніх візантійських

імператорів.

Велика імперія йде до кінця, коли на трон сідає Костянтин, перший

імператор, що офіційно прийняв християнство. Антична релігія остаточно

зжила себе.

Завершальним пам’ятником цього часу була василька Максенція, перемогу

над яким увічнив Костянтин на Римському форумі (306 - 312 р. н. е.).

Базиліка була задумана настільки грандіозною з такими колосальними

прольотами зводів, що навіть мудрість римських інженерів не врятувала її

від руйнування – незабаром після зведення вона обрушилася. Наскрізною

каркасною конструкцією вона передбачала середньовічні християнські васильки

Західної Європи. Василька Максенція – одне із самих грандіозних склепінних

будинків Риму (площа 6 тис. кв. м). Прямокутна в основі, вона мала зі

східної сторони критий портик на стовпах. Внутрішній простір, розділений на

три нефи, завершувався в середньому нефі напівкруглою апсидою. Середній неф

був перекритий хрестоподібними зводами, що спиралися на вісьмох могутніх

стовпах і підтримувалися зовні контрфорсами і вертикальними виступами

стіни. Тільки коротка сторона базиліки апсидою була вирішена суцільною

стіною. В інших частинах будинку зводи спиралися на стовпи, що служили

основою конструкції. Тонкі зовнішні стіни були прорізані двома ярусами

широких аркових прольотів.

Після визнання 313 р. християнства пануючою релігією почалося

будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичалися з

античних васильків.

Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форумі

Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно

виламаними зі споруджень імператорів ІІ століття – Траяна, Андріана і Марка

Аврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки голови

цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт є символічним:

Костянтин ніби поглинає колишню римську історію. Все строго,

регламентовано: у центрі імператор із клевретами, що підлещуючись

заглядають йому в обличчя, по боках, безлика юрба.

Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке місто

Візантію. Назване воно було “новим Римом”, чи Константинополем. Звідси

почне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягом

двох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігається

і за межами Риму, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво ще

довго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне,

стає тільки традицією.

ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ РИМЛЯН

Звичайно вважається, що римляни зробили три геніальних відкриття в

архітектурі: бетон, арка і купол. Насправді лише бетон є безперечно

римським винаходом. Змішуючи вапно з вулканічним попелом, каменями і

піском, римляни створили надзвичайно міцний, дешевий, зручний, але

естетично абсолютно невиразний будівельний матеріал. Остання обставина їх

нітрохи не бентежила. Якщо греки свої мармурові храми не могли

"опоганювати" навіть застосуванням сполучного цементного розчину і ставили

блоки “на сухе”, то римляни могли облицювати некрасиві бетонні стіни чи

мармуром, чи порфіром, могли їх розписати фресками чи обшити розписаними

дерев'яними панелями. Порушення естетичної єдності зовнішнього вигляду

будинку і матеріалу їх нітрохи не бентежило.

Що ж стосується інших винаходів римлян, то на них варто зупинитися

докладніше.

Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії,

але саме римляни зробили цю архітектурну форму універсальним засобом

досягнення двоякого результату: чисто практичного – економії матеріалу, і

естетичного – багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків,

арка стала в Римі основним архітектурним мотивом.

Римляни, всупереч ідеї обов'язкової "корисності" архітектури,

висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, з

погляду практичності, тип монументального спорудження – тріумфальну арку:

окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди. Єдиним призначенням таких

споруджень був тріумфальний проїзд імператора, що повертався до Риму після

здобутих перемог. Абсурдні з точки зору логіки тріумфальні арки, так само

як і тріумфальні колони – що окремо стоять і нічого не несуть, крім статуї

імператора, стали надзвичайно популярні в Римі, у найбільш концентрованому

виді виражаючи ідею тріумфу государя і величі держави. Ці будівлі прижилися

й у Європейських імперіях Нового часу, дійшли навіть до Росії, зберігши не

тільки римську форму, але і зміст.

Арки і похідні від них циліндричні зводи широко використовувалися

римлянами при будівництві терм. Римські лазні – терми – це зовсім особливий

тип споруджень. В жодній країні світу не існувало нічого подібного. Кажучи

сучасною мовою, терми – це спортивно-оздоровчі і культурно-рекреаційні

центри. Крім власне лазень з парними, величезними басейнами з холодною і

гарячою водою, тут були спортивні зали, масажні кабінети, просторі зали для

прогулянок, філософських суперечок і бесід, а також бібліотеки з

латинськими і грецькими книгами. Римляни дуже любили проводити вільний час

у термах. Найбільшими, розкішними і знаменитими були терми імператора

Каракали, що, на жаль, дійшли до нас у руїнах. Тут усе вражало своїм

розмахом, багатством внутрішньої обробки, величезними високими зводами,

величний, спокійний ритм яких прекрасно налаштовував на неквапливі

піднесені бесіди і блаженну млість у цьому, загалом, утилітарному закладі.

1700 років тому в Римі нараховувалося близько 800 невеликих часток і 5

великих імператорських терм, що вміщали одночасно до 3000 чоловік.

І ще один великий винахід римлян – купол. Хоча ми вже бачили купольні

будівлі в егейській і етруській архітектурі, але справжній купол змогли

створити тільки римляни. У досконалості опанувавши мистецтвом кладки арок і

зведення зводів, римляни створили купол, що виявився логічним завершенням

розвитку цих конструкцій. Купол, як безліч арок, перекинутих через одну

точку – замок-купола, – у всієї своїй вроді з'являється перед нами у

великому римському спорудженні епохи імператора Адріана в Пантеоні,

побудованому в 117-138 роках і присвяченому семи головним римським богам.

Імператор Адріан вирішив перебудувати старий, ще часів Октавіана, храм

Юпітера-Месника, побудований на честь перемоги Октавіана над Антонієм і

Клеопатрою в 35 році нашої ери. Великий інтелектуал і знавець грецького

мистецтва, імператор запросив очолити роботи прославленого архітектора й

інженера Аполлодора з Дамаска, відомого на той час численними чудовими

будівлями, серед яких: форум і тріумфальна колона Траяна, висотою 40

метрів, міст через Дунай та ін. Навіть якби Аполлодор не побудував нічого,

крім Пантеону, одним цим геніальної спорудженням він би себе обезсмертив.

Купол Пантеону побудований з бетону, у який замість каменів додані

цеглини – у нижній частині, і пемза – у верхній. Таким чином, сучасний

пінобетон, виявляється, мав свого далекого пращура, старше його на 19

століть. Вага купола настільки велика, що архітектору довелося зробити

стіни товщиною 6 метрів. Але знаходячись усередині, про це не догадуєшся.

Стіни начебто немає зовсім. У центр залу звернені 7 високих ніш зі статуями

богів, прорізи з аркадами і колонами. Поверхня самого купола красиво

ритмічно розчленована п'ятьма кільцями кесонів, що перспективно

скорочуються – це зорово знімає відчуття ваги купола і товщини стін. Чисто

оптичними прийомами архітектор досяг величезної виразності внутрішнього

простору, а хитромудрою конструкцією – щирої міцності цього великого

спорудження, що простояло без малого 19 століть, непідвласного стихіям.

На початку 7 століття Пантеон перетворили в християнську церкву, а в

1520 році в одній з ніш цього храму поховали генія італійського Відродження

- Рафаеля Санті. Аж до другої половини 19 століття купол Пантеону залишався

неперевершеним за величиною в усьому світі.

[pic]

Внутрішнє оздоблення

Пантеону

ВИСНОВОК

Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що все

міцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися під

найсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Саме з

цих двох джерел черпало свої ідеї і форми молоде римське мистецтво з часів

завоювання цих двох народів, що одержало від їх у безроздільне володіння

колосальну культурну спадщину. Від греків римляни взяли типи і форми

храмів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додали

свій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. В

етрусків вони перейняли багато культів, у тому числі і культ предків,

скульптурний портрет, техніку кладки арок, зводів, будівництво доріг,

мостів, монументальних гробниць та інші уміння.

Греки були прекрасними витонченими архітекторами. Римляни – грамотними

інженерами. Вони будували прекрасні дороги, прямі, як стріла, по яких з

великою швидкістю могли пересуватися війська. Одна з таких доріг – Аппієва,

вимощена бетоном, гравієм, цементом, кам'яними плитами – була побудована в

Римі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістю

інженерної думки. Утім, до кінця середньовіччя саме римські дороги були

практично єдиними проїзними сухопутними шляхами Європи, правда, за багато

століть без належного догляду вони прийшли в занепад.

Римляни будували прекрасні кам'яні мости через ріки, багато з яких

служать дотепер. Використання арок дозволило значно збільшити прольоти між

підвалинами моста і заощадити будівельний матеріал. Римляни вміли будувати

багатоповерхові будинки – у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями:

водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою.

Створення розвиненої системи водопроводів дозволило безперебійно постачати

римські міста найчистішою водою з гірських джерел. По свинцевим і

керамічним трубам, прокладеним в акведуках – багатоярусних аркадах, вода

надходила в дома, численні міські фонтани і терми – римські лазні. Дотепер

на великих просторах колишньої Римської імперії можна бачити величні аркади

акведуків, що перетинають ріки і низини. Один з найкрасивіших акведуків Пон-

дю-Гар зберігся у Нимі, на півдні Франції.

Регулярне планування римських міст і військових таборів, оточених

стіною з вежами і міськими воротами, із брукованими вулицями, що

перетинаються під прямим кутом, з великою площею форуму – головного

суспільного і торгового центру, з кварталами будинків – инсул – лягла в

основу планування багатьох європейських міст: Лондону, Парижу, Мілану,

Триру, Барселони й ін., а потім стала основним містобудівним принципом міст

США.

Прямолінійність римлян робила їхнього добутки зрозумілими і такими, що

пристосовуються практично до будь-яких замовлень і смаків влади. Незабаром

прагматичні римляни зрозуміли, що ніщо не в змозі так возвеличити й

увічнити діяння імператора, як пам'ятники монументального мистецтва.

З початком епохи Імперії Рим почав бурхливо перебудовуватися. Про

першого римського імператора Октавіана Августа його біограф Светоній писав,

що "він одержав Рим цегельним, а залишив його мармуровим". "Його кам'яні

громади не можна порівнювати з безкорисними пірамідами Єгипту чи з самими

прославленими, але дозвільними спорудженнями греків" – писав інший римський

автор Юлій Фронтин, геніально точно передаючи суть підходу римлян до

архітектури.

Отже, Римська імперія, що простиралася від Британії і Галлії на

півночі до Африки на півдні, і від Сирії на сході до Іспанії на заході,

зіграла величезну позитивну роль для подальшого розвитку цих країн в епохи

після падіння Риму.

Логіка, розумність, раціональність римської архітектури, найвища

інженерна і будівельна майстерність римських зодчих привели згодом до

несподіваних результатів.

Римські архітектурні форми практично ніколи не вмирали, навіть в

архітектурі готики, здавалося б протилежної їй за духом. Антична спадщина

чи отут, чи там постійно дає про себе знати в окремих архітектурних

елементах, формах, будівельних прийомах. Численні культурні "відродження" у

мистецтві Західної Європи і Візантії, а потім революція у свідомості людей,

культурі, науці, філософії в епоху Відродження зайвий раз нагадують нам про

те, що творчий потенціал римських зодчих виявився воістину невичерпним

джерелом для наступних поколінь аж до 20 століття.

Саме форми римської архітектури, такі як купол і базиліка, були

підхоплені архітектурою християнського світу і не минали ісламських країн.

Ще одна ідея римлян знайшла гідну оцінку і розвиток в епоху

Відродження і послужила відправною точкою для створення особливого виду

архітектури – садово-паркової. Мова йде про римські вілли – приватні

заміські резиденції імператорів і багатих патриціїв, де вони могли

відпочивати від суєти великого міста і важливих державних справ,

насолоджуючись красою природи, з'єднаними з досконалими витворами рук

людських. Самою знаменитою Римською віллою є вілла імператора Адріана в

передмісті Риму, Тиволі. Адріан мав гарний художній смак, почуття міри при

багатих можливостях.

Прекрасне сполучення природного ландшафту з архітектурними будівлями,

малими архітектурними формами, садово-парковою скульптурою, водоймами і

рукотворними куточками природи зробило цю віллу, навіть у руїнах, еталоном

для численних садово-паркових ансамблів Європи.

Для своїх театральних вистав греки винайшли геніальну форму

амфітеатру. Римські архітектори замикають півколо амфітеатру в кільце,

замість сцени з'являється арена, від якої радіусами наверх піднімаються

сектори трибун. По цьому принципу дотепер будують цирки і стадіони в усьому

світі.

Отже, мистецтво Древнього Риму, пройшовши певні етапи розвитку:

дитинство і юність, зрілість і старість, залишило людству величезну

спадщину, значимість якої важко переоцінити. Великий організатор і творець

сучасних норм цивілізованого життя, Древній Рим рішуче перетворив

культурний вигляд величезної частини світу. Тільки за це він гідний

неминулої слави і пам’яті нащадків. Крім того, мистецтво римського часу

залишило безліч чудових пам’ятників у самих різних галузях, починаючи від

добутків архітектури і кінчаючи скляними судинами. Кожен давньоримський

пам’ятник втілює спресовану часом і доведену до логічного кінця традицію.

Він несе інформацію про віру і ритуали, сенс життя і творчі навички народу,

якому він належав, місце, яке займав цей народ у грандіозній імперії.

Римська держава дуже складна. Їй єдиній випала місія прощання з

тисячолітнім світом язичества і створення тих принципів, що лягли в основу

християнського мистецтва Нового часу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Енциклопедія. Том VII. Мистецтво. Том I. М. 1998 р.

2. Історія зарубіжного мистецтва. Підручник. М., 1984 р.

3. Історія мистецтва зарубіжних країн. Том I. М., 1962 р.

4. Искусство. Книга для чтения по истории живописи, скульптуры,

архитектуры. М., 1961г.

5. Н.А. Дмитриева, Л.И. Акинова. Античное искусство: очерки. М.,1988 г.

-----------------------

КОЛОННА ТРАЯНА

Страницы: 1, 2, 3


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.